розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2017 року,

За указаним вироком, залишеним без змін апеляційним судом,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рава-Руської Жовківського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК не має судимості, засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні 27 липня 2016 року у м. Львові хуліганства (грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, поєднаного з опором представникам влади, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку, вчиненого із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень) за таких обставин.

Близько 21.30 год. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у під'їзді будинку № 1 по вул. Пасічна, 70, висловлювався ненормативною лексикою у бік неповнолітньої ОСОБА_2, чим викликав обурення у ОСОБА_3, який зробив ОСОБА_1 з цього приводу зауваження. Засуджений на нього відреагував агресивно та почав висловлюватися грубою ненормативною лексикою у бік ОСОБА_3 та вдарив рукою в голову. Після цього нацькував свого дворового собаку на потерпілого, який його покусав, в результаті чого ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження.

Продовжуючи свої хуліганські дії та не реагуючи на зауваження та законні вимоги громадян припинити порушувати громадський порядок, засуджений продовжував безпричинно та голосно нецензурно висловлюватись у бік мешканців будинку та громадян, які проходили неподалік, після чого зайшов до під'їзду будинку № 1.

Цього ж дня близько 21.30 год. на місце події прибули працівники поліції. Після чого з під'їзду будинку № 1 вийшов ОСОБА_1 та погрожував заподіяти шкоди життю і здоров'ю працівникам поліції та громадянам сокирою, які перебували неподалік, поєднуючи це з гучною нецензурною лайкою.

В подальшому він повернувся до квартири НОМЕР_1 цього ж будинку та вході сварки з дружиною ОСОБА_4, погрожував їй ножем завдати шкоди життю і здоров'ю, поєднуючи це з гучною ненормативною лексикою. Після цього ОСОБА_4 залишила приміщення квартири, а за нею вибіг засуджений з ножем, та наближаючи до працівникам поліції, погрожував їм заподіяти тілесні ушкодження, що супроводжувалось ненормативною лайкою, в результаті чого працівниками поліції було застосовано спеціальний засіб Терен 4-М. Проте, ОСОБА_1 своїх хуліганських дій не припинив та повернувся до квартири, де продовжив голосно та нецензурно лаятись.

З метою припинення хуліганський дій ОСОБА_1 працівники поліції увійшли до квартири. Однак засуджений почав чинити їм активний фізичний опір, внаслідок чого до нього було застосовано спеціальний засіб Терен 4-М та кайдани.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності винуватості і правильності кваліфікації вчинених ним дій, просить змінити судові рішення та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, про що наводить відповідні доводи.

Розглянувши касаційну скаргу, дослідивши додані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні ОСОБА_1 покарання місцевий суд, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину (тяжкий), обставини його вчинення, дані про особу засудженого, який має постійне місце проживання та реєстрації, в силу ст. 89 КК не має судимості, а також обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та обставину, що його обтяжують - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на викладене місцевий суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 мінімальне за санкцією ч. 4 ст. 296 КК покарання з дотриманням вимог статей 50, 65 КК. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок суворості не вбачається.

Жодних нових обставин, які би пом'якшували покарання ОСОБА_1, у касаційній скарзі не наведено.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, у межах своїх повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК, за апеляційними скаргами засудженого і захисника за доводами, аналогічними за своїм змістом доводам касаційної скарги засудженого, ретельно перевірив їх, дав їм належну оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Переконливих доводів для звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК з касаційної скарги не убачається.

Оскільки зі скарги та судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, у відкритті касаційного провадження належить відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, п. 6 розділу XIІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , суд