Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Романець Л.А., суддів: при секретарі Матієк Т.В., Зубара В.В., Бражнику М.В., з участю прокурора захисника потерпілих Міщенко Т.М., Горіна О.О., ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року щодо ОСОБА_9

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2015 року

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався в тому, що він 08 листопада 2013 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту, який виник на ґрунті особистої неприязні до ОСОБА_10 у квартирі АДРЕСА_1, умисно завдав потерпілому удари кухонним ножем у праву та ліву ділянки грудної клітки, від яких останній загинув на місці події.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_10

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2015 року щодо ОСОБА_9 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Посилається на те, що місцевим судом дано неправильну оцінку доказам у справі. Оскаржуючи вирок суду, прокурором у апеляційній скарзі ставилося питання про повторний допит свідків в апеляційному суді, оскільки їхні показання у вироку викладено неповно. Таке клопотання прокурора було підтримано потерпілими, водночас, колегія суддів усупереч вимогам ст. 404 КПК України без наведення відповідних мотивів, залишила клопотання про повторне дослідження доказів без задоволення. За наслідком апеляційного розгляду справи, залишаючи скаргу прокурора без задоволення, суд не спростував усіх її доводів, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, потерпілих, котрі просили скасувати судові рішення, призначити новий розгляд у суді першої інстанції, захисника, який заперечив проти скасування ухвали суду, перевіривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Цих вимог апеляційним судом не дотримано.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_9 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Місцевий суд, дослідивши докази у їх сукупності дійшов висновку про їх недостатність для доведення пред'явленого обвинувачення, в зв'язку із чим виправдав ОСОБА_9

На вирок суду було подано апеляційну скаргу прокурором, в якій стверджувалося про неповноту судового розгляду, що місцевим судом дано неправильну оцінку доказам у справі, не мотивовано у рішенні, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Наведене, на думку прокурора, потягнуло за собою невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та безпідставне виправдання обвинуваченого.

В обґрунтування, прокурор посилався на те, що викладені в мотивувальній частині вироку показання обвинуваченого не відповідають тим показанням, які останній давав у судовому засіданні. Зокрема, під час допиту 23 квітня 2015 року та 07 травня 2015 року, обвинувачений міняв свої показання стосовно обставин події злочину, а 24 лютого 2015 року повідомив, що на нього під час досудового розслідування було здійснено тиск працівниками, внаслідок чого він оговорив себе. Суд не дав належної оцінки вказаним показанням ОСОБА_9, також без здійснення перевірки визнав достовірними застосування до нього насильства, посилаючись на висновок судово-медичної експертизи.

Аналогічно неповно викладено у вироку показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, яким дано неправильну оцінку, оскільки не усунуто суперечності в їх показаннях.

Крім того, прокурор указував, що відсутність підпису слідчого в протоколі слідчого експерименту не може бути підставою для визнання його в силу ст. 87 КПК України недопустимим доказом. Дана слідча дія була зафіксована відеозаписом, яким відображено законність її проведення.

Оскільки обставини кримінального провадження, було досліджено місцевим судом із порушенням, прокурор відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України ставив питання про повторне дослідження доказів у справі та ухвалення судом апеляційної інстанції обвинувального вироку щодо ОСОБА_9

Як видно із журналу судового засідання та технічного запису від 05 січня 2016 року, прокурором було підтримано подану апеляційну скаргу, заявлено клопотання про повторне дослідження доказів, зокрема, допит свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідження проколу допиту ОСОБА_15, якому не дано оцінку в суді першої інстанції.

Перевіркою встановлено, що таке клопотання прокурора залишилося не вирішеним.

Крім того, перевіряючи законність вироку суду та залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд в ухвалі не навів докладних мотивів прийнятого рішення, зокрема, щодо його твердження про істотні суперечності висновків суду у вироку, неповноти судового розгляду.

Не спростовано апеляційним судом і посилання прокурора на те, що, судом залишено без перевірки показання ОСОБА_9 про застосування щодо нього недозволених методів досудового розслідування.

Натомість, у своєму рішенні (аркуш 6), апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду щодо застосування недозволених методів ведення досудового розслідування з боку працівників міліції, посилаючись на висновок судово-медичної експертизи (т. 2 а.с. 72-74).

Разом із тим, колегія суддів касаційного суду звертає увагу, що такий висновок суду суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду.

Зокрема, як визначив Європейський суд з прав людини у справах "Вергельський проти України" (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року), "Яременко проти України" (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), "Нечипорук і Йонкало проти України" (п. 162 рішення від 21 квітня 2011 року), в тих справах, коли особа подає небезпідставну скаргу про те, що вона зазнала жорстокого (поганого) поводження з боку суб'єктів владних повноважень усупереч вимогам ст. 3 Конвенції, це в поєднанні із загальним обов'язком держави відповідно до ст. 1 Конвенції "забезпечити кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в… Конвенції" побічно вимагає проведення ефективного офіційного розслідування.

Це означає, що органи влади мають завжди намагатись встановити події та не покладатися на поспішні або безпідставні висновки для закінчення розслідування чи для обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Ассенов та інші проти Болгарії" від 28 жовтня 1998 року).

Наведені положення Конвенції та практика Європейського суду, що відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477- IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються при розгляді справ як джерело права, не були враховані місцевим судом.

Як видно зі змісту указаного висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_9 під час її проведення не скаржився на побиття працівниками міліції, натомість зазначав, що був побитий 08 листопада 2013 року невідомим чоловіком у квартирі, за цим же висновком характер виявлених тілесних ушкоджень в обвинуваченого, свідчить, що термін їх виникнення може відповідати 08 листопада 2013 року.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України 09 листопада 2013 року о 14 год., а 11 листопада 2013 року відносно нього обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.

Вказаним обставинам не дано оцінку ні судом першої, ні апеляційної інстанції.

У зв'язку з цим, залишилося без відповіді питання про те, звідки у ОСОБА_9 виникли ці ушкодження, а також чи вони виникли за обставин, коли він перебував під контролем держави.

За змістом ст. 438 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону є підставами для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, ухвала апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню з призначенням справи до нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, дати повну відповідь на доводи апеляційної та касаційної скарги прокурора, ухвалити рішення, яке відповідає вимогам кримінального і кримінального процесуального закону.