Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Зубара В.В., Романець Л.А.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянула кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140050000635, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 263 КК України,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та мешканця АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3

уродженця та мешканця АДРЕСА_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України,

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця та мешканця АДРЕСА_4,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2016 року,

за участю прокурора Руденко О.П.,

захисників Куспись С.А., Самойлова Д.Є.,

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що апеляційний судом не в повній мірі досліджені докази, зокрема поза увагою суду залишились показання свідка ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_8, протокол огляду відеозапису з камер спостереження, що призвело до необґрунтованого підтримання рішення суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України та постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам КПК України (4651-17) . Вказує на те, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду його апеляційної скарги та не спростував викладених в ній доводів, в тому числі й щодо наявності у діях обвинувачених ознак співучасті в заподіянні тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Від захисника ОСОБА_10 надійшли заперечення, в яких вона просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2016 року,

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за:

- ч. 1 ст. 121 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців;

- ч. 4 ст. 296 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- ч. 2 ст. 263 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців;

ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 4 ст. 296 КК України та призначено за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; за ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення;

ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 4 ст. 296 КК України та призначено за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; за ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_3 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення;

ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 4 ст. 296 КК України та призначено за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; за ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_4 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.

Так, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 22 лютого 2015 року близько 03.30 год., групою осіб, при цьому ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 10 на площі Ринок у м. Львові, вчинили хуліганство, грубо порушили громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням холодної зброї, яке виразилось у тому, що останні безпричинно вступили у конфлікт із водієм таксі потерпілим ОСОБА_11, нецензурно висловлювались на його адресу, поводились зухвало, наносили удари ногами та руками по зовнішній поверхні автомобіля таксі, марки ГАЗ 31029, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а також наносили удари руками та ногами по голові, тулубу, кінцівках потерпілого, заподіявши йому легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 вийняв із пристосованого на поясі чохлі ніж та почав розмахувати ним перед ОСОБА_11 та наносити ним удари потерпілому, спричинивши йому легких тілесних ушкоджень. Окрім цього, ОСОБА_1 наніс численні удари рукояткою згаданого ножа по зовнішній поверхні автомобіля потерпілого ОСОБА_11, завдавши технічні пошкодження транспортному засобу.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на грубе порушення громадського порядку, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вступили у конфлікт з потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які, проходячи мимо, зробили їм зауваження про припинення хуліганських дій щодо потерпілого ОСОБА_11 та пригрозили викликом на місце події міліції. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обурившись поведінкою ОСОБА_9 та ОСОБА_8, почали наносити їм руками та ногами численні удари по голові, тулубу і кінцівках.

Окрім цього, ОСОБА_1 під час указаних подій умисно заподіяв тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання скарги, пояснення засуджених і захисників, які заперечили проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положенням ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У своїй касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Докази винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на які посилалась сторона обвинувачення, перевірені судом та згідно зі ст.ст. 86, 87, 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інкримінованого їм злочину.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив наведені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь, й залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у скарзі, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.