Суддя судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Пузиревський Є. Б., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року,

Засуджений звернувся з касаційною скаргою на вищевказане судове рішення, просить його змінити і призначити покарання за ч. 3 ст. 262 КК України у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК України (1960) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України (1960) касаційна скарга повинна містити вказівку на те, в чому полягає незаконність судових рішень та доводи на її обґрунтування.

Підстави для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом визначено у ч. 1 ст. 398 КПК України (1960). Відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК України (1960) при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 цього Кодексу.

Касаційна скарга засудженого містить формальні посилання на підстави для зміни судового рішення з ретельним описом перебігу події у справі. Однак, у ній не наведено доводів, які обґрунтовують підстави, передбачені ст. 398 КПК України (1960), для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, а саме не зазначено які істотні порушення кримінально-процесуального закону чи неправильне застосування кримінального закону допущені судом при розгляді даної справи, які можуть бути предметом касаційного розгляду.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежна, на думку засудженого, оцінка доказів, на які він посилається, як на підстави для зміни оскаржуваного рішення, не є предметом касаційного розгляду.

Частиною 1 ст. 396 КПК України (1960) передбачено, що у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень: залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; змінює вирок, постанову чи ухвалу.

З урахуванням зазначеного, прохання, щодо результатів розгляду касаційної скарги не узгоджується з вимогами ст. 396 КПК України (1960), оскільки засуджений не ставить питання щодо вироку районного суду, яким визначено покарання, а ухвалою апеляційного суду фактично його залишено без зміни.

Згідно ч. 2 ст. 388 КПК України (1960) справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, ст. 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання постанови про відмову у витребовуванні справи.

Керуючись ст. 388 КПК України від 28 грудня 1960 року, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) ,

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребовуванні кримінальної справи щодо нього для перевірки у касаційному порядку.