Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Зубара В.В., Романець Л.А.,

при секретарі Асановій Є.С.,

розглянула кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220320001607, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 365 КК України,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця м. Костянтинівка Донецької області,

який мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 365 КК України,

за касаційними скаргами прокурора Донецької області та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 17 вересня 2015 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2016 року,

за участю прокурора Ємця І.І.,

захисника Клочкової О.М. (в режимі відеоконференції),

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_5 (в режимі

відеоконференції),

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно визнав докази недопустимимита виправдав обвинувачених, при цьому не надав кримінально-правової оцінки їх діянням, що потягло за собою уникнення ними справедливого покарання.

У касаційній скарзі потерпілий, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги потерпілий мотивує доводами, аналогічними до доводів прокурора.

Від засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 надійшли заперечення, в яких вони просять касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 17 вересня 2015 року визнано винуватими та засуджено:

- ОСОБА_1 - за ч. 2 ст. 367 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах строком 1 рік. За ч. 1 ст. 258-3 КК України ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано;

- ОСОБА_5 - за ч. 2 ст. 367 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах строком 1 рік. За ч. 3 ст. 365 КК України та ч. 1 ст. 258-3 КК України ОСОБА_5 визнано невинуватим та виправдано.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2016 року вирок місцевого суду в частині призначення покарання скасовано, ухвалено новий, яким визнано винуватими та засуджено:

- ОСОБА_1 - за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах строком 3 роки;

- ОСОБА_5 - за ч. 2 ст. 367 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах строком 3 роки.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звільнені з-під варти в залі суду за відбуттям призначеного строку покарання.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_5 визнано винуватими та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_5 перебував на посаді інспектора з технічного нагляду відділення ДАІ з обслуговування міста Дружківка УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області згідно з наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 138 о\с від 18 квітня 2014 року. ОСОБА_1 перебував на посаді інспектора з організації дорожнього руху відділення ДАІ з обслуговування міста Дружківка УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області згідно з вищевказаним наказом.

28 травня 2014 року близько 16.00 год., знаходячись на перехресті вулиць Леніна та Радченко у м. Дружківка Донецької області, під час несення служби, виконуючи службові обов'язки по дорожньому патрулюванню м. Дружківка, діючи в межах своїх службових повноважень, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_1 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, після виявлення порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху, зупинили автомобіль ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 В ході складання протоколу про адміністративне правопорушення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_1 і особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, виник словесний конфлікт на ґрунті невизнання водієм своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

В цей час біля них зупинився автомобіль "Ніссан", з якого вийшли двоє озброєних осіб, яких оголошено у розшук за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 260 КК України. В ході спілкування між ОСОБА_3 та цими озброєними особами виник словесний конфлікт, який згодом переріс в бійку між ними, в ході якої останніми потерпілому ОСОБА_3 невстановленим металевим предметом були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Спостерігаючи за конфліктом між двома озброєними особами, яких оголошено у розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 260 КК України, та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, діючи необережно, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, не вжили жодних заходів щодо запобігання та припинення протиправних дій двох озброєних осіб відносно потерпілого ОСОБА_3, не забезпечили його особисту безпеку, та не захистили його права і свободи, законні інтереси, хоча мали реальну можливість виконати ці обов'язки в даній обстановці.

Крім того, в цей же день приблизно о 16.30 год. на місце події, на автомобілі "ГАЗель" марки "СОБОЛЬ" приїхали невстановлені слідством особи, у кількості 5 чоловік, одягнуті у камуфляжну форму, троє з яких були озброєні вогнепальною зброєю. Потерпілий ОСОБА_3 в цей час перебував в салоні свого автомобіля. Невстановлені слідством озброєні особи стали вимагати від ОСОБА_3 вийти з автомобілю, на що останній відповів відмовою. Після цього, одна з озброєних осіб, за допомогою зброї, розбила переднє пасажирське вікно з метою відчинити двері. Потерпілий дістав ніж та став чинити опір, після чого, озброєна невстановлена особа зробила один постріл з невстановленої вогнепальної зброї в ліву руку ОСОБА_3, заподіявши йому легких тілесних ушкоджень. В подальшому, на вимогу озброєних осіб, потерпілий вийшов з автомобілю та намагався втекти. Однак невстановлена озброєна особа з невстановленої вогнепальної зброї зробила два постріли в бік ОСОБА_3, заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень. Після цього невстановлені озброєні особи затягли потерпілого до автомобіля "Соболь" та відвезли його до приміщення відділу Державної Служби Охорони у м. Дружківка Донецької області, звідки на автомобілі швидкої допомоги він був доставлений до центральної міської лікарні. Весь цей час обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_1 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, знаходячись безпосередньо біля місця події, діючи необережно, не запобігли та не припинили неправомірні дії невстановлених озброєних осіб відносно потерпілого ОСОБА_3, не забезпечили його особисту безпеку, та не захистили його права і свободи, законні інтереси, через несумлінне ставлення до своїх службових обов'язків, хоча мали реальну можливість виконати ці обов'язки в даній обстановці.

Невиконання ОСОБА_5, ОСОБА_1 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, своїх службових обов'язків спричинили тяжкі наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, завданих потерпілому ОСОБА_3 невстановленими озброєними особами, та знаходяться у причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачувались у тому, що вони 28 травня 2014 року вчинили дії, які виходять за межі наданих їм прав і повноважень, що супроводжувалися насильством, та завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронного органу, представниками якого вони були, порушення охоронюваних Конституцією України (254к/96-ВР) прав громадян на свободу та особисту недоторканність та спричинили тяжкі наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, крім того, в період з кінця травня до початку липня 2014 року брали участь та сприяли діяльності терористичної організації "ДНР".

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подані ним та потерпілим скарги й просив скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, пояснення засуджених і захисника із запереченнями проти скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційних скаргах та запереченнях на неї доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції й ухвалює свій вирок у разі, зокрема, необхідності застосування більш суворого покарання. При цьому вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначається зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухвалення рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Однак зазначених норм кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не дотримався та ухвалив вирок, який не відповідає вимогам закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав апеляційну скаргу, в якій, із наведенням відповідних обґрунтувань, просив його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 3 ст. 365 КК України, призначивши їм покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, позбавивши спеціального звання - капітан міліції.

Сторона обвинувачення вказувала на те, що суд не дав належної оцінки показанням потерпілого, свідків та іншим доказам у справі, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 258-3 КК України й перекваліфікації їх дій з ч. 3 ст. 365 на ч. 2 ст. 367 КК України з призначенням необґрунтовано м'якого покарання.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду та ухвалюючи новий вирок лише в частині покарання, коротко зазначив в мотивувальній частині вироку викладені прокурором в апеляційній скарзі доводи, однак належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив їх без уваги.

Так, суд апеляційної інстанції не навів переконливих доводів на спростування заяв прокурора про неправильну кваліфікацію дій засуджених, залишивши поза увагою показання потерпілого ОСОБА_3 та свідків про узгодженість дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з озброєними невстановленими особами, не дивлячись на їх службові обов'язки щодо захисту життя та безпеки громадян України в будь-якій ситуації.

Також, на думку колегії суддів, висновки суду про непідтвердження обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, є передчасними та ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим, бо вони не достатньо аргументовані та мотивовані, не містять ґрунтовного аналізу усіх представлених сторонами доказів.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, викладеними у касаційній скарзі, й про неправильне застосування судом положень ст. 72 КК України, так як до строку попереднього ув'язнення було зараховано термін відбування покарання засудженими з 16 січня 2016 року до дня етапування їх для повторного апеляційного розгляду.

Наведене свідчить про те, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 420 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора Донецької області та потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.