розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2017 року щодо нього,

За вказаним вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, визнано винуватим та засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львів, Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком від 16 травня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців та ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16 липня 2017 року звільненого від відбування покарання на підставі ст. 7 Закону України "Про амністію у 2014 році", за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 20 листопада 2014 року близько 02:00 год., діючи з прямим умислом, спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, повторно, шляхом проникнення через металеву огорожу, потрапив на територію домогосподарства ОСОБА_2, що за адресою: АДРЕСА_2, де з підсобного приміщення таємно викрав належне потерпілому майно вартістю 2 500 грн.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 указує на недоведеність його винуватості у вчинені злочину, за який він засуджений, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості і вичерпанні можливості їх отримання. Обґрунтовуючи свою позицію, засуджений посилається на неналежність, недостовірність та недопустимість доказів, наявних у матеріалах провадження, не погоджується з їх оцінкою, надає їм власну оцінку, та по суті стверджує про однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Перевіривши касаційну скаргу та доповнення до неї, долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, про які по суті йдеться у касаційній скарзі, відповідно до ст. 438 КПК України не є підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції.

З огляду на це, суд касаційної інстанції при перевірці судових рішень виходить із фактичних обставин встановлених судом.

Як убачається з наданих копій судових рішень, суд при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, керуючись вимогами ст. 94 КПК України, дослідив всі обставини кримінального провадження, дав належну оцінку доказам, наявним у провадженні, виходячи із засад їх допустимості, достатності, достовірності та належності.

Зокрема, у вироку суд зазначив про те, що винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у приміщення, вчиненому повторно підтверджується наданими в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є послідовними, доповнюють одні одних, не викликають сумнівів у їх достовірності, а також підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема даними протоколів огляду місця події від 13 травня 2015 року, пред'явлення речей до впізнання від 14 травня 2015 року та іншими доказами.

Окрім того, як видно з копії ухвали, судом апеляційної інстанції також були перевірені та визнані безпідставними твердження апеляційної скарги сторони захисту, які є аналогічними доводам касаційної скарги засудженого, про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки це не відповідає фактичним обставинам провадження, встановлених судом, та спростовується доказами, наявними у матеріалах провадження.

У суду касаційної інстанції немає підстав не довіряти цим висновкам судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, а у касаційній скарзі не наведено доводів, які б їх спростовували.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України та містить мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, та підстави, з яких апеляційну скаргу сторони захисту визнано необґрунтованою.

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі та доповненні до неї, наданих копій судових рішень убачається, що підстави для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відсутні, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 428 КПК України,

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою з доповненням до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2017 року щодо нього.