Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Григор'євої І.В., Щепоткіної В.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шніцара А.О. на вирок Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2,

За указаним вироком, залишеним без змін апеляційним судом,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, судимого за вироком Сокальського районного суду Львівської області від 21 травня 2015 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засудженого ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не переглядаються.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 17 березня 2016 року близько 00.40 год., перебуваючи в подвір'ї будинку АДРЕСА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_3 (який мав умисел на грабіж) напав на ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_3 завдав потерпілому одного удару рукою в область плеча, а ОСОБА_2 - декількох ударів руками в область голови та тулуба і одного удару ногою по кінцівках та погрожував ОСОБА_4 предметом, схожим на пістолет, чого ОСОБА_3 не бачив та не усвідомлював. В результаті своїх злочинних дій засуджені заволоділи майном потерпілого на загальну суму 1 500 грн.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Своє прохання мотивує тим, що, розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності потерпілого. Також, вважає, що дії ОСОБА_2 необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 187 та ч. 2 ст. 186 КК, оскільки жодної зброї чи предмету, схожого не неї, у ОСОБА_2 не було. Крім того, порушує питання про пом'якшення призначеного засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК.

Розглянувши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, місцевим судом зроблено на підставі показань: засудженого ОСОБА_3 (який у судовому засіданні повністю визнав свою вину та ствердив, що дійсно завдав одного удару потерпілому в область плеча і відійшов, спостерігаючи за навколишньою обстановкою. Коли ОСОБА_2 наносив удари потерпілому він не бачив.); потерпілого ОСОБА_4 (який у судовому засіданні стверджував, що обвинувачені наздогнали його, завдали декількох ударів та вимагали віддати телефон і гроші. ОСОБА_3 завдав одного, а ОСОБА_2 - чотири, п'ять ударів. Також, ОСОБА_2 погрожував йому предметом, який був схожим на пістолет. Цю погрозу він сприйняв як реальну. Після цього вони заволоділи його майном), а також на підставі: відеозапису від 17 березня 2016 року з камер спостережень (з яких видно, що ОСОБА_2 наносив неодноразові удари потерпілому погрожуючи при цьому предметом, схожим на пістолет. ОСОБА_3 в цей час стояв збоку і спостерігав за навколишньою обстановкою); протоколів пред'явлення особи для впізнання віл 23 березня 2016 року. Сукупність цих доказів дали суду обґрунтовані підстави визнати, що ОСОБА_2 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, і правильно кваліфікувати його дії за ч. 2 ст. 187 КК.

При цьому, згідно з вироком, хоча ОСОБА_2 і заперечував, що погрожував потерпілому предметом схожим на пістолет, але при цьому вказав, що це був якийсь залізний предмет, який він підхопив по дорозі. Тобто, цей предмет ОСОБА_2 використав саме для того, щоб викликати у потерпілого відчуття реальності застосування насильства, небезпечного для його життя і здоров'я.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні ОСОБА_2 покарання місцевий суд, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину (тяжкий), обставини його вчинення, дані про особу засудженого, який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його молодий вік, а також, добровільне повернення майна потерпілого. Враховано судом і обставину, що пом'якшує покарання - активне сприяння розкриттю злочину на стадії досудового розслідування та відсутність обставин, що його обтяжують.

З огляду на викладене місцевий суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання з дотриманням вимог статей 50, 65 КК та в межах санкцій статті за якою його засуджено. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок суворості не вбачається.

Вирок місцевого суду відповідає вимогам статей 370 та 374 КПК.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, у межах своїх повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК, за апеляційною скаргою захисника (зокрема, стосовно необхідності кваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 187 та ч. 2 ст. 186 КК, суворості призначеного покарання та необхідності застосування положень ст. 69 КК), ретельно перевірив їх, дав їм належну оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності потерпілого (про, що ним також було зазначено і в апеляційному суді), то вони, є необґрунтованими.

Неучасть потерпілого у підготовчому судовому засіданні, на думку колегії суддів, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК, оскільки, як убачається з наданих світлокопії оскаржуваних судових рішень, потерпілий був присутнім підчас розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції та давав показання у судовому засіданні, висловлював свою думку з приводу призначення засудженим покарання і сторона захисту мала можливість опитати його. Апеляційну скаргу потерпілий не подавав, на порушення своїх прав не скаржився, що свідчить про його згоду з вироком місцевого суду в частині правової кваліфікації та розміру призначеного засудженим покарання.

Отже, переконливих доводів для скасування вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції касаційна скарга не містить.

Оскільки з касаційної скарги й судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 6 розділу XIІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

Відмовити захиснику Шніцара А.О. у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.

Ухвала оскарженню не підлягає.