розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015270200000518 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2016 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього ж Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 4985 грн 82 коп. процесуальних витрат.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05 грудня 2016 року вирок місцевого суду змінено в частині призначеного ОСОБА_6 покарання. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винною і засуджено за те, що вона за обставин, викладених у вироку, за попередньою змовою з ОСОБА_7, приблизно о 16.30 год. 23 листопада 2015 року проникли до буд. АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно ОСОБА_8 загальною вартістю 7770 грн 65 коп.

Крім того, ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, приблизно о 16.30 год. 28 листопада 2015 року проникла до буд. АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно викрала майно ОСОБА_9 загальною вартістю 2102 грн 92 коп.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд призначив ОСОБА_6 необґрунтовано м'яке покарання та застосував положення ст. 76 КК України в редакції, яка не діяла на час постановлення ухвали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, та кваліфікація її дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Посилання прокурора на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої є необґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, конкретні обставини провадження, особу винної, її вік, наявність захворювання (астма), сімейне положення, ту обставину, що вона зверталася до лікаря геніколога з приводу вагітності, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів та відсутність судимості, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі.

Розглянувши за апеляційними скаргами засуджених матеріали провадження, детально їх вивчивши та врахувавши зазначені вище (встановлені у вироку місцевого суду) обставини, а також те, що ОСОБА_6 не тільки критично оцінила свою злочинну поведінку, а несе кримінальну відповідальність, своїми активними діями, зізнавальними показаннями (які були визнані судом достовірними) сприяла розкриттю злочину, перебуває у стані вагітності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з максимальним строком випробування.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів. Отже, вимог статей 50, 65 КК України дотримано.

Разом із цим, призначивши засудженій покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, апеляційний суд помилково поклав на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України в редакції Закону від 14 квітня 2009 року, хоча на момент постановлення ухвали чинною була норма цієї ж статті в редакції Закону від 07 вересня 2016 року. Однак допущена судом помилка не є такою, що може вплинути на забезпечення виконання засудженою покладених на неї обов'язків і в разі необхідності може бути усунута на стадії виконання вироку на підставах та в порядку, передбачених статтями 537, 539 КПК України.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Оскільки в касаційній скарзі прокурора не наведено переконливих доводів на обґрунтування явної невідповідності призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженої ОСОБА_6, скарга задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування або зміни ухвали апеляційного суду, в провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.