Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Франтовської Т.І. та Орлянської В.І.,

за участю секретаря Гапона В.О.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12013210010003539 за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 21 вересня 2016 року,

за участю:

прокурора Руденко О.П.,

виправданої ОСОБА_1,

вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Тернополя, громадянина України, мешканку АДРЕСА_1, такої, що судимості не має, визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 4 статті 358 КК України, та виправдано за недоведеністю їх вчинення. Ухвалено компенсувати за рахунок держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення почеркознавчої експертизи № 17/376/13 від 6 грудня 2013 року в сумі 672,98 грн.

Згідно з вироком, відповідно до обвинувального акту від 06 лютого 2014 року, ОСОБА_1обвинувачувалася у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 4 статті 358 КК України (2341-14) , що мали місце за наступних, встановлених органом досудового розслідування обставин.

Так, 26 червня 2013 року у ОСОБА_1, яка перебувала на посаді бухгалтера по нарахуванню зарплати ДП "Комунальник-3" ГТОВ "Мрія", виник злочинний умисел, направлений на підроблення офіційного документа з метою його подальшого використання, реалізовуючи який, остання того ж дня, перебуваючи на своєму робочому місці, за допомогою службового комп'ютера, виготовила довідку про свої доходи, куди внесла завідомо неправдиві відомості щодо отриманої суми заробітної плати на посаді бухгалтера ДП "Комунальник-3" ГТОВ "Мрія", а саме: у грудні 2012 року - 2350 грн, у січні 2013 року - 1700 грн, у лютому 2013 року - 2300 грн, у березні 2013 року - 1600 грн, у квітні 2013 року - 2450 грн, у травні 2013 року - 2340 грн, разом - 12740 грн, оскільки згідно довідки № 4983/08 від 25 листопада 2013 року, наданої Головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопільській області, ОСОБА_1 за вищевказаний період був нарахований дохід у розмірі 8719, 43 грн. Крім цього, ОСОБА_1 підробила підпис у зазначеній довідці про доходи від імені директора ДП "Комунальник-3" ГТОВ "Мрія" ОСОБА_3, що підтверджується висновком експерта № 17/376/13 від 06 грудня 2013 року, та поставила вихідний № 1/2 від 26 червня 2013 року, який не відповідає записам у журналі вихідної документації за вказане число.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за частиною 1 статті 358 КК України, як підроблення офіційного документу, який видається та посвідчується підприємством, і надає права, з метою його подальшого використання підроблювачем.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 26 червня 2013 року у ОСОБА_1, яка перебувала на посаді бухгалтера по нарахуванню зарплати ДП "Комунальник-3" ГТОВ "Мрія", виник злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, реалізовуючи який вона тоді ж, з метою отримання кредиту, подала у Кредитну спілку "Тернопіль 2004" завідомо підроблену довідку про доходи, видану на її ім'я, яку остання виготовила, перебуваючи на своєму робочому місці, за допомогою службового комп'ютера, в яку внесла завідомо неправдиві відомості щодо отриманої суми заробітної плати на посаді бухгалтера ДП "Комунальник-3" ГТОВ "Мрія", а саме: у грудні 2012 року - 2350 грн, у січні 2013 року - 1700 грн, у лютому 2013 року - 2300 грн, у березні 2013 року - 1600 грн, у квітні 2013 року - 2450 грн, у травні 2013 року - 2340 грн, разом - 12740 грн, оскільки згідно довідки № 4983/08 від 25 листопада 2013 року, наданої Головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопільській області, ОСОБА_1 за вищевказаний період був нарахований дохід у розмірі 8719, 43 грн., в якій підробила підпис від імені директора ДП "Комунальник-3" ГТОВ "Мрія" ОСОБА_3, що підтверджується висновком експерта № 17/376/13 від 06 грудня 2013 року, та в якій поставила вихідний № 1/2 від 26 червня 2013 року, який не відповідає записам у журналі вихідної документації за вказане число.

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 4 статті 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 21 вересня 2016 року вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційні скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про здобуття більшості доказів з порушенням встановленого порядку, що перешкодило взяти їх до уваги на підтвердження винуватості.

У запереченнях виправдана ставить вимогу про залишення без задоволення касаційної скарги прокурора.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, виправданої, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги та вважала постановлені судові рішення законними і обґрунтованими, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачувалася у підробленні офіційного документу, який видається та посвідчується підприємством, і надає права, з метою його подальшого використання підроблювачем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України. А також у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України.

Пред'явлене органом досудового розслідування обвинувачення суд першої інстанції не підтвердив, з висновками про що погодився і суд апеляційної інстанції.

Виправдовуючи ОСОБА_1 за пред'явленим обвинуваченням, суд першої інстанції виходив з того, що стороною обвинувачення воно достатньо не доведено сукупністю доказів. Зокрема, стверджено про порушення вимог кримінального процесуального закону при здобутті органом досудового розслідування доказів на підтвердження обвинувачення. Визнано недопустимими доказами протокол відібрання зразків підпису для проведення почеркознавчої експертизи та саме експертне дослідження.

Суд апеляційної інстанції підтвердив відсутність належних доказів та визнав встановлені судом першої інстанції порушення процесуальних процедур.

Перевіркою матеріалів кримінального правопорушення такі висновки не викликають сумніву і у колегії суддів, адже доведення пред'явленого обвинувачення належить стороні обвинувачення з огляду на закріплену кримінальним процесуальним законом основоположну засаду змагальності сторін.

Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження прокурора про дотримання вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, адже статтею 159 КПК України чітко визначено здійснення тимчасового доступу до речей і документів на підставі виключно ухвали слідчого судді, суду, а порядок відібрання зразків підпису для експертизи - у частині 2 статті 245 КПК України.

Вважати, що під час складання проколів про відібрання у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підписів для експертного дослідження необхідно було керуватися положенням частини 2 статті 93 КПК України або орган досудового розслідування наділений правом вільного вибору на виконання слідчих дій без дозволу суду та без залучення понятих у колегії суддів законних підстав не має, що і вплинуло на визнання результатів експертного дослідження недопустимими та використання у якості доказу.

Тоді як, показання експерта не можуть заміняти висновки експертизи, як і інші письмові докази, що входять до обставин доказування, або підмінятися показаннями свідків.

Крім того, як правильно встановлено та визнано судами, стороною обвинувачення також не підтверджено обставин витребування довідки про доходи, що також унеможливило визнання її як доказу. Тоді як, визнання джерелом доказу копію довідки для доведеності винуватості особи виключається.

Саме з таких підстав виходив і суд апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів з доводами прокурора не погоджується, оскільки вони матеріалами кримінального провадження не підтвердилися. У зв'язку з чим ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою.

Відтак, касаційні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 21 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.