розглянувши касаційну скаргу захисника ПацаловоїТ.В. на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року у кримінальному провадженні щодо засудженого

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

судимого, останній раз вироком Дніпровського районного

суду м. Херсона від 23 березня 2015 року за ч. 1 ст. 213 КК

України до покарання у виді громадських робіт на строк

200 годин, покарання відбуте,

У касаційній скарзі захисником викладено вимогу про зміну судових рішень, постановлених щодо засудженого ОСОБА_2, із звільненням останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки судами не було повною мірою враховано дані про особу засудженого, який позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітніх дітей, потерпілий притензій до нього немає, що свідчить про можливість виправлення без ізоляції від суспільства.

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 02 березня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк трироки. Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

24 квітня 2017 року, приблизно о 17-ій год. 35 хв., ОСОБА_2, керуючи технічно справним транспортним засобом марки "ЗАЗ-110307", державний номерний знак НОМЕР_1, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, здійснюючи рух по вул. Некрасова у м. Херсоні, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, що склалась, при наближенні до перехрестя розпочав маневр обгону мопеду "Дельта" під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався попереду в попутному напрямку та виконував в цей час поворот ліворуч до вул. Космічної у м. Херсоні, що призвело до зіткнення зазначених транспортних засобів, в результаті чого водію ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок отримання яких останній помер 25 квітня 2015 року в Херсонській обласній клінічній лікарні. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 в порушення вимог п. 2.10 "а" Правил дорожнього руху (1306-2001-п) з місця події зник. Наслідки дорожньо-транспортної пригоди перебувають в причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_2 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , а саме п. 14.6 "а", відповідно до якого на перехресті обгін заборонено.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу захисника Пацалової Т.В. залишено без задоволення, а вирок суду від 02 березня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_2 - без зміни.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, додані до неї копії судових рішень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та витребуванні матеріалів кримінального провадження, що є підставою, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, для відмови у відкритті провадження.

Висновки суду про винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі захисника не оспорюються.

Доводи захисника про невідповідність призначеного засудженому покарання внаслідок суворості є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_2, врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що є тяжким, дії і поведінку ОСОБА_2 після вчинення злочину, зокрема те, що він залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, заходів до відшкодування завданої шкоди не вживав. Враховані судом й дані про його особу, який раніше судимий, не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні двох малолітніх дітей. Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

При цьому, з огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 лише в умовах ізоляції від суспільства, визначивши останньому мінімальне покарання за санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Отже, підстав вважати призначене покарання невідповідним тяжкості вчиненого та особі засудженого внаслідок суворості суд не вбачає. Наведені у касаційній скарзі дані про особу засудженого як те, що має на утриманні неповнолітніх дітей, при наявності таких обставин провадження, не є безумовними та достатніми для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Доводи апеляційної скарги захисника, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, розглянуті, перевірені і спростовані апеляційним судом достатньою мірою.

З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданої до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд,

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Пацалової Т.В. на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року у кримінальному провадженні щодо засудженого ОСОБА_2 відмовити.