Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Квасневської Н.Д.,

суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

захисника МаркароваІ.Р.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12013170330002314, за касаційною скаргою захисника Маркарова І.Р. на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця м. Одеси,

жителя АДРЕСА_1),

раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 березня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Стягнуто з засудженого процесуальні витрати, вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2016 року названий вирок залишено без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахованоОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення за період з 31 жовтня 2013 рокупо 14 червня 2016 року у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У касаційній скарзі захисник Маркаров І.Р. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 через порушення кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд не дав належної оцінки зібраним доказамта розглянув кримінальне провадження неповно, однобічно. Вказує, що суд залишив поза увагою те, що засуджений вчинив вбивство ОСОБА_3, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, викликаного образливою поведінкою потерпілої, і під час події перебував у тверезому стані, а вжив алкоголь після вчинення кримінального правопорушення. Вважає, що дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за ст. 116 КК України, а призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості. Вказує, що судом першої інстанції порушено процесуальні права засудженого виступати з промовою в дебатах та з останнім словом, а апеляційним судом належно не досліджено доводи апеляційних скарг та не надано учасникам процесу можливості висловити свої пояснення. Просить призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 31 жовтня 2013 року приблизно о 14.00 год., будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_2, де проживала його дружина ОСОБА_3, в ході сварки, яка переросла в бійку, на ґрунті неприязних стосунків, які раптово виникли, діючи з метою умисного позбавлення життя потерпілої, схопив ОСОБА_3 за шию руками, здавив та утримував її до того часу, поки потерпіла не перестала подавати ознаки життя, внаслідок чого остання померла на місці.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, яка вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами 1, 2 ст. 438 КПК України встановлено, щопідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 КПК України.

Відповідно до вимог статей 410- 411 КПК України доводи щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який згідно зі ст. 409 КПК України має право на скасування вироку з зазначених підстав.

Факт вчинення ОСОБА_2 убивства ОСОБА_3 не заперечується в касаційній скарзі.

Доводи захисника про те, що засуджений позбавив ОСОБА_3 життя, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій та визнані необгрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 23 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України (v0002700-03) "Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи" від 07 лютого 2003 року, суб'єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачена ст. 116 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок проти законного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), та психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб. У випадках, коли вбивство вчинено або тяжке тілесне ушкодження заподіяно після того, як стан сильного душевного хвилювання минув, дії винного потрібно кваліфікувати за статтями КК України (2341-14) , що передбачають відповідальність за вчинення зазначених злочинів без пом`якшуючих обставин. Неправомірна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання винного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства потерпілої за викладених у вироку обставин, зроблено на підставі досліджених в судовому засіданні доказах. При цьому судом не встановлено обставин, які давали б підстави вважати, що засуджений під час події перебував у стані сильного душевного хвилювання.

Суд, проаналізувавши показання ОСОБА_2, який не заперечував, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок його умисних дій, однак наполягав на тому, що вчинив убивство потерпілої у стані сильного душевного хвилювання та не був у стані алкогольного сп'яніння, у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, які спростовують показання засудженого щодо його перебування у тверезому та особливому психічному стані, мотивував своє рішення належним чином. Суд дав належну оцінку показанням потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; даним протоколів огляду та додаткового огляду місця події з фототаблицею, огляду трупа з ілюстраціями; даним протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_2, в ході якого останній у присутності захисника детально пояснив і показав на місці про обставини вчинення ним убивства потерпілої; висновку судово-медичної експертизи про характер і ступінь тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_3, їх локалізацію, причину смерті потерпілої; довідкою Комінтернівської ЦРЛ № 2875 від 24.12.2013 за результатом медичного освідування ОСОБА_2; акту комісійної стаціонарної психолого-психіатричної експертизи № 4 від 21.01.2014 про те, що ОСОБА_2 на час події та на час проведення експертизи не страждав на хронічні або тимчасові психічні розлади, знаходився у стані простого (непатологічного) алкогольного сп'яніння, міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для правильного вирішення справи. Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства є належними, допустимими, достатніми і достовірними, вони узгоджуються між собою, тому суд обгрунтовано поклав їх в основу вироку.

Доводи захисника про те, що судом про було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення ОСОБА_2 повторної судово-психіатричної експертизи, є необгрунтованими, оскільки висновки проведеної по справі комісійної стаціонарної комплексної судової психолого-психологічної експертизи були досліджені в судовому засіданні належним чином і процесуальних порушень при проведенні експертизи встановлено не було.

Суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.Підстав вважати, що діям засудженого суд дав неправильну юридичну оцінку і вони підлягають перекваліфікації на ст. 116 КК України, немає.

Суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, урахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які впливають на покарання, взяв до уваги, що він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2008 року та 2013 року народження, урахував щире каяття засудженого у скоєному, стан його здоров`я, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння. Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав для пом'якшення покарання немає.

Посилання у касаційній скарзі щодо порушення процесуальних прав учасників судового процесу є необгрунтованими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження матеріалами кримінального провадження, з якого убачається, що ОСОБА_2 було належним чином забезпечено можливість виступати з промовою в дебатах та з останнім словом, що було реалізовано в повному обсязі, апеляційним судом надано можливість висловити свої пояснення учасникам судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 419 КПК України належним чином проаналізував доводи його апеляційної скарги, дав вичерпні відповіді на всі його доводи і обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без задоволення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які би були підставою для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_2, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника Маркарова І.Р. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає.