Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого
Пузиревського Є. Б.,
суддів:
Крещенка А. М., Сахна Р. І.,
при секретарі судового засідання за участю прокурора
Гапоні В. О., Міщенко Т. М.,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013150050001522 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 29 липня 2016 року щодо ОСОБА_7,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2015 року року
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено:
за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;
за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
за ч. 1 ст. 321 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 6 років 6 місяців з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 835 грн 64 коп. витрат на проведення експертиз.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 липня 2016 року зазначений вирок місцевого суду змінено. Цей вирок в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 190 КК України скасовано. Провадження за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю події злочину. Провадження за ч. 1 ст. 190 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу цього злочину. Перекваліфіковано його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК України та призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Згідно з вироком суду, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання АДРЕСА_1 без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, загальною масою в перерахунку на суху речовину 0,116 г., який було вилучено працівниками міліції 10 червня 2014 року під час обшуку житла засудженого.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України та закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки відсутні допустимі докази його винуватості. Зокрема, посилається на незаконність проведення обшуку житла засудженого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив, правильно оцінив.
Доводи захисника про відсутність у провадженні належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є безпідставними.
Так, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінуємого йому злочину підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в судовому засіданні повідомили (кожен окремо), що 10 червня 2014 року вони в якості понятих були присутніми під час проведення обшуку в житлі засудженого, де було виявлено, зокрема, шприц з рідиною коричневого кольору, при цьому ОСОБА_7 пояснив, що це опій.
Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними й підтверджуються: матеріалами кримінального провадження, зазначеними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, зокрема даними протоколу обшуку, який проводився працівниками міліції за участю понятих в присутності матері засудженого (в ході обшуку в житлі ОСОБА_7 було виявлено наркотичні засоби, зокрема, шприц з рідиною коричневого кольору, засуджений пояснив, що це опій, який він зберігає для власного вживання. Протокол підписано ОСОБА_7, понятими та іншими учасниками обшуку, при цьому зауважень на нього не надходило), висновків експертів (відповідно до яких вилученими наркотичними засобами є, зокрема, особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, загальною масою в перерахунку на суху речовину 0,116 г.).
Твердження захисника ОСОБА_6 про незаконність проведення 10 червня 2014 року обшуку в житлі ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки ця слідча дія проводилась на підставі ухвали слідчого судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2014 року, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, при цьому оскаржена та скасована не була.
Розглянувши за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 матеріали провадження, детально їх вивчивши, апеляційний суд, закривши провадження за ч. 2 ст. 307 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК України та (враховуючи обставини вчинення злочину, дані про особу винного) призначення покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним.
Отжевинуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, повністю доведена і його дії кваліфіковані правильно, а призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 29 липня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
Є. Б. Пузиревський
А. М. Крещенко
Р.І. Сахно