Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Солодкова А.А., Пузиревського Є.Б.,

при секретарі Холявчуку А.А.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090210000366, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2016 року,

за участю прокурора Дронової І.С.,

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, при цьому не врахував тяжкості злочину та даних про особу засудженого, належним чином свого рішення не мотивував, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, а судове рішення - вимогам статей 370, 420 КПК України. Крім того, прокурор вказує на невиконання вказівок суду касаційної інстанції, зазначених в ухвалі колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2016 року.

Від засудженого ОСОБА_1 надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому за цим законом покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2016 року вирок місцевого суду скасовано, ухвалено новий, яким ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

У решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 16 грудня 2014 року близько 18.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості дороги, керуючи автомобілем "Ауді-100", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись автодорогою М-12 Стрий-Тернопіль-Знам'янка км 70+960 через с. Пуків Рогатинського району в напрямку с. Лопушна Рогатинського району Івано-Франківської області, порушив вимоги п.п. 2.3 б, 2.9 а, 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які йшли краєм проїжджої частини в попутному з автомобілем напрямку. В результаті ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Щодо доводів прокурора, наведених у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, то вони не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність пом'якшуючих покарання обставин - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, а також дані про особу засудженого, зокрема те, що він працює, позитивно характеризується, повністю відшкодував завдані збитки.

З урахуванням наведеного колегія суддів уважає призначене засудженому покарання справедливим, підстав уважати його невиправдано м'яким, як про це зазначено в касаційній скарзі, не вбачається.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргупрокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.