ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Крижановського В.Я., суддів: Наставного В.В., Слинька С.С., при секретарі судового засідання Асановій Є.С., розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 18 травня 2017 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2016 рокуу кримінальному провадженні щодо засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, за участю прокурора Чабанюк Т.В.,
встановив:
У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу про скасування ухвали апеляційного суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, мотивуючи недотриманням апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України при постановленні ухвали, якою вирок суду першої інстанції залишено без зміни, оскільки не перевірено, а отже і не спростовано доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання засудженому ОСОБА_2 тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості. В запереченнях на касаційну скаргу засуджений просив скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення, постановлені щодо нього, - без зміни. Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. Вироком суду також вирішено питання процесуальних витрат та долю речових доказів. За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин. 11 березня 2016 року, приблизно о 20-ій год. 15 хв., ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим не міг адекватно оцінювати дорожню обстановку, керуючи технічно справним автомобілем марки "Daewoo", державний номерний знак НОМЕР_1, рухався автодорогою Долина-Хуст, у м. Долині по вулиці Обліски, в темну пору доби, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і безпричинно виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з мотоциклом марки "Viper V200r", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався назустріч. Внаслідок зіткнення транспортних засобів водій мотоцикла ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом потиличної кістки, внутрішньо-мозковою гематомою, забоєм головного мозку середнього ступеня; травми лівого ліктьового суглоба, що відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я, і не є небезпечними для життя в момент заподіяння; забійної рани, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таких, що викликали короткочасний розлад здоров'я, а також садна, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3, 11.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) знаходяться у прямому причинному зв'язку із отриманням тяжких тілесних ушкоджень водієм мотоцикла ОСОБА_3 Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2016 року апеляційні скарги прокурора та засудженого залишено без задоволення, а вирок суду від 15 липня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_2 - без зміни. Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, як і кваліфікація дій за цим злочином. Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання засудженому тяжкості вчиненого злочину та особі останнього внаслідок м'якості, є необґрунтованими. Покарання, призначене судом ОСОБА_2 відповідно до ст. 65 КК України, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів. При визначенні розміру покарання суд повною мірою врахував суспільну небезпеку скоєного злочину, його тяжкість, що злочин є необережним, дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та попереднього місця роботи, пенсіонер. Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, повне добровільне відшкодування потерпілому завданої шкоди, те, що є пенсіонером. Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Судом при призначенні покарання та прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням було враховано й думку потерпілого, висловлену у судовому засіданні, який вказав, що будь-яких притензій до ОСОБА_2 немає, оскільки останній відшкодував йому всі заподіяні збитки, також щодо міри покарання просив суд суворо ОСОБА_4 не карати та обрати йому покарання, що не пов'язано із позбавленням волі. З огляду на викладене суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, обґрунтувавши прийняте рішення. Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Апеляційним судом повною мірою перевірено та спростовано доводи апеляційної скарги прокурора, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, щодо безпідставного застосування судом положень статей 75, 76 КК України із наведенням докладних мотивів такого рішення. Враховуючи те, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 376, 434, 436, 438 КПК України, суд
постановив:
Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
В.Я. Крижановський
В.В. Наставний
С.С. Слинько