головуючого Франтовської Т.І., суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В., розглянувши касаційну скаргу захисника Балабан О.І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016150020002414,

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2016 року ОСОБА _2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Снігурівка Миколаївської області, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 листопада 2016 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляційній скарги засудженого та його захисника - без задоволення.

Як вбачається з копій судових рішень, ОСОБА_2 засудженого за злочин вчинений за таких обставин. 23 травня 2016 року, близько 15 год 30 хв, ОСОБА_2, знаходячись біля дитячої музичної школи № 1, в районі перехрестя вул. Адміральської та вул. Наваринської в м. Миколаєві, діючи умисно з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої та виразилося у поваленні її на землю і закриванні рота рукою, відкрито викрав майно ОСОБА_3, а саме золотий ланцюжок вагою 17 г вартістю 20000 грн та кулон вагою 7,6 г вартістю 10000 грн, з яким з місця вчинення злочину зник, отримавши реальну можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд.

У касаційній скарзі захисник просить постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення змінити в частині призначеного покарання шляхом його пом'якшення та застосування вимог ст. 75 КК України. Вважає, що судом не було враховано всі обставини, що пом'якшують покарання.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, та надані до скарги копії судових рішень, касаційний суд дійшов висновку про те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Щодо покарання, яке призначено ОСОБА_2 то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Твердження захисника, про те, що судом не в повній мірі враховано пом'якшуючі вину обставини колегія суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що обставини, на які посилається сторона захисту а саме те, що засуджений відшкодував завдані збитки потерпілій, неофіційно працює, перебуває у цивільному шлюбі, утримує неповнолітню сестру та хвору матір, які перебувають на його утриманні, є безпідставними та матеріалами кримінального провадження не підтверджуються. Крім того зазначено, що суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що в даний час його матір перебуває за кордоном, а сестра проживає з бабусею. Більш того, ОСОБА_2 не працює і джерел для існування немає. Також в ході судового розгляду встановлено, що завдана потерпілій шкода не була відшкодована обвинуваченим, а викрадене майно повернуто після затримання засудженого.

При призначенні ОСОБА_2 покарання обставиною, що його пом'якшує, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що доводи захисника про те, що суд при призначенні покарання безпідставно врахував наявні у ОСОБА_2 судимості, так як вони погашені в силу ст. 89 КК України, є необґрунтованими. Вказану обставину взято судом до уваги, як дані, що характеризують особу ОСОБА_2 та його схильність до скоєння аналогічних корисливих злочинів.

Суд прийшов до правильного висновку, що призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Крім того, покарання призначене у наближеному до мінімального розміру для даного виду покарань, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Доводи касаційної скарги захисника були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та свого підтвердження не знайшли.

Апеляційний розгляд кримінального провадження проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Всі доводи апеляції захисника належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано змістовні відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_2 у касаційній скарзі Балабан О.І. не зазначено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити Балабан Оксані Іванівні у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2.