Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Вільгушинського М.Й., Мороза М.А.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016140150001940 від 21 вересня 2016 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця

м. Червоноград Львівської області,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1,

за ст. 389 ч. 1 КК України,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та заступника прокурора Львівської області Борейко Г.Д. на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 про відмову у відкритті апеляційного провадження,

за участю прокурора Жукова О.В.,

у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог процесуального закону не перевірив усіх доводів його апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції щодо нього та дійшов передчасного висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження. Також вказує на те, що відповідно до Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 року (1404-19) в частину 1 статті 389 КК України було внесено зміни, якими було виключено кримінальну відповідальність за ухилення від сплати штрафу, тобто декриміналізовано склад даного діяння, дані зміни набрали законної сили 05 жовтня 2016 року, тобто до ухвалення вироку судом першої інстанції, що залишилось поза увагою судів обох інстанцій.

У касаційній скарзі заступник прокурора Львівської області просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує на допущене апеляційним судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на те, що на момент інкримінованої події була чинною редакція ст. 389 ч. 1 КК України ( в редакції 2001 року), а в період з 05 жовтня 2016 року по 08 жовтня 2016 року кримінальна відповідальність за ухилення від сплати штрафу була відсутня, тобто мала місце декриміналізація діяння, а з 08 жовтня 2016 року знову встановлено відповідальність за ухилення від сплати штрафу. З урахуванням зазначеного та положень ст. 5 ч. 4 КК України щодо зворотної дії закону у часі, вважає, що Законом України від 02.06.2016 року скасовано злочинність діяння, пов'язаного з ухиленням від сплати штрафу, а тому застосуванню підлягає саме цей Закон.

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 389 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і на нього покладено відповідні обов'язки.

Вироком суду ОСОБА_1І визнано винуватим і засуджено за те, що він, усвідомлюючи зміст вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 04 квітня 2016 року та обов'язок виконати призначене судом покарання, а також обов'язок сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу, умисно не виконав покладені на нього обов'язки та після набрання вироком законної сили зазначений штраф не сплатив, отримані доходи від офіційної праці витрачав на власні потреби, жодних коштів на сплату штрафу не скерував, чим ухилився від призначеного покарання.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вказаний вирок щодо нього на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про обґрунтованість касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 399 ч. 4 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження у своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставив питання про скасування вироку місцевого суду щодо нього не тільки з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, але й з підстав допущення судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Отже, у своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 оскаржував вирок не лише з підстав, передбачених ст. 394 ч. 2 КПК України, але й з інших підстав, передбачених ст. 409 КПК України.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 399 ч. 4 КПК України, дійшовши передчасного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження, не перевіривши усіх доводів апеляційної скарги засудженого та позбавивши його таким чином права на апеляційне оскарження, передбаченого ст. 393 ч. 1 п. 1 КПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

Отже, доводи касаційних скарг в цій частині є обґрунтованими і скарги в цій частині підлягають задоволенню, а ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, перевірити інші доводи касаційних скарг, зокрема щодо декриміналізації діяння, за вчинення якого ОСОБА_1 засуджено, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) , колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та заступника прокурора Львівської області Борейко Г.Д. задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.