при секретарі Бражнику М.В.,за участю: прокурора Поліщука В.В., захисника Сергєєвої С.А., виправданого ОСОБА_2, розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2016 року.

Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 23 травня 2013 року, ОСОБА _2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Лебедина Сумської області, який проживає в цьому ж АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 21 липня 2012 року о 24 год., знаходячись на лугу, розташованому поблизу річки Вільшанка у м. Лебедині Сумської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та сварки з потерпілим ОСОБА_3, будучи ображеним на слова та поведінку останнього, з метою позбавлення життя потерпілого, умисно наніс декілька ударів в потиличну ділянку голови та шию ОСОБА_3, після чого умисно протиправно схопив останнього обома руками за шию та здавлював її, поки потерпілий не перестав подавати ознаки життя.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 79 від 03 вересня 2012 року смерть ОСОБА_3 настала від механічної асфіксії в результаті здавлювання органів шиї руками.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2016 року, вирок Лебединського районного суду Сумської області від 23 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасовано, а кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. У обґрунтування своїх висновків цей суд зазначив, що докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину зібрані з порушенням вимог кримінального процесуального закону, з порушенням його права на захист.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 4 квітня 2016 рокускасувати та призначити новий розгляду суді апеляційної інстанції через істотні порушенняцим судомвимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що, ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження, суд апеляційної інстанції не дослідив в повному обсязі докази, котрі, на його думку,вказують на причетність ОСОБА_2 до умисного вбивства потерпілого ОСОБА_3 і які було покладено в обґрунтуванняйого винуватості судом першої інстанції у обвинувальному вироку. Стверджує, що всупереч вимог ч. 2 ст. 439 КПК та Правової позиції Верховного Суду України, викладеній у справі № 5-249кс15 від 21 січня 2016 року апеляційний суд усіх доказів у справі безпосередньо не дослідив (це було зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 серпня 2015 року), висновок суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_2вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 належним чином не спростував, докладні мотиви прийнятого рішення про закриття провадження в ухвалі не навів, а тому постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін. Вважає ухвалу суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, а наведені у касаційній скарзі доводи безпідставними.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, заперечення виправданого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Сергеєву С.А., перевіривши матеріали провадження та викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор оспорюючи правильність скасування апеляційним судом обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 в основному посилається на істотні порушення вимог кримінального закону, зокрема зазначає, що апеляційним судом було порушено принцип безпосереднього дослідження доказів, які прокурор, на відміну від апеляційного суду, вважає такими, що цілком підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Саме з цього виходив апеляційний суд, перевіряючи вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів провадження, на обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, органи досудового розслідування послалися, на ряд доказів, що це підтверджують, з якими суд першої інстанції погодився, зокрема на: показання ОСОБА_2 під час відтворення за його участю обстановки та обставин події (протокол від 07 серпня 2012 року), де він детально пояснював про обставини вчиненого злочину та вказав місце знаходження речових доказів; дані протоколу огляду місця події від 01 серпня та фото таблиць до нього, який передував цій слідчій дії; висновки судово-медичної експертизи трупа потерпілого про характер, локалізацію, механізм спричинення виявлених тілесних ушкоджень та причини його смерті; дані протоколу огляду місця події від 27 листопада 2012 року, під час якого у приміщенні туалету, розташованого біля залізничного вокзалу у м. Лебедині, було виявлено особисті речі потерпілого.

Апеляційний суд, дотримуючись вказівок ВССУ, викладених у ухвалі від 06 серпня 2016 року, перевірив за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Сергеєвої О.О. ці та всі інші надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх достатності та допустимості і дійшов обґрунтованого висновку, що вони у своїй сукупності не дають підстави вважати обґрунтованим таке обвинувачення. При цьому спосіб такого дослідження доказів, а саме перевірку показань свідків у справі, апеляційний суд визначив з урахувань думки усіх учасників судового розгляду (підсудність при розгляді апеляційних скарг у справі було змінено, а свідки, які не були очевидцями злочину і їхні показання носили інформаційний характер, проживали на значній відстані від апеляційного суду Харківської області). Як свідчать дані фіксації перебігу судового розгляду у суді апеляційної інстанції, будь яких клопотань щодо зміни порядку допиту цих свідків стороною обвинувачення не заявлялося, як і щодо якості відтворення їхніх показань у суді першої інстанції. Відтак доводи прокурора про те, що апеляційним судом не було вжито всіх передбачених законом заходів для дослідження наявних у справі доказів не відповідають матеріалам справи.

Матеріалами справи встановлено, що цей суд ретельно дослідив події, які передували проведенню слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події від 12 серпня 2012 року за участю ОСОБА_2 Беззаперечно апеляційним судом встановлений факт незаконного поводження з ним, в тому числі й шляхом застосування до нього незаконного арешту, який ОСОБА_2 відбував в період часу з 04 по 12 серпня 2012 року (постанову від 05 серпня 2012 року про притягнення його до адміністративної відповідальності було скасовано 04 вересня 2012 року Апеляційним судом Сумської області за відсутністю події адміністративного правопорушення).

Колегія суддів погоджується також із висновками апеляційного суду, який обґрунтовано поставив під сумнів висновки суду першої інстанції про безпідставність твердження обвинуваченого про застосування до нього незаконних методів дізнання та слідства працівниками Лебединського МВ УМВС України в Сумській області, який навів відповідні обґрунтування.

Співставивши показання ОСОБА_2 під час проведення 12 серпня 2012 року одразу після звільнення з ІТТУ відтворення обстановки та обставин події в частині обставин вчинення злочину з висновками криміналістичної експертизи № 507 від 09 листопада 2012 року щодо механізму утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, висновками судово-медичних експертиз № 79 від 03 вересня 2012 року та № 137 від 13 травня 2013 року, а також з іншими доказами апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про їх суперечливість (з них неможливо впевнено стверджувати, що саме ОСОБА_2 у встановлений обвинуваченням час та за обставин, які він вказував при відтворенні обстановки та обставин події, вчинив умисне вбивство потерпілого), обґрунтовано поставивши під сумнів протилежні висновки експерта ОСОБА_6

Оскільки інших доказів, які б беззаперечно вказували на причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, стороною обвинувачення не наведено й можливість їх отримання вичерпана, апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок суду й закрив це кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.