головуючого Слинька С. С., суддів Мороза М. А., Орлянської В. І.,при секретарі за участю прокурора захисника засудженогоБражнику М. В., Парусова А. М., Козацького Ю.М., ОСОБА_7 розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100000000767

від 06 вересня 2015 року, за касаційною скаргою засудженого

ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2016 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимостей не мав.

За оскаржуваним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5950 грн із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Також цим судовим рішенням частково задоволено цивільний позов ОСОБА_8 і постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь останнього у рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн, матеріальної - 248 022,97 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 05 вересня 2015 року приблизно о 22.50 год. у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "КIA RIO" (державний номерний знак НОМЕР_1), рухаючись по просп. Визволителів у напрямку від вул. Райдужної до просп. Броварського у м. Києві, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 "б", 2.9 "а", 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , унаслідок чого зіткнувся з мотоциклом "HarleyDavidson" (державний номерний знак НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_8, котрий рухався попереду автомобіля ОСОБА_7

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоциклу ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд провадження, посилаючись при цьому на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на істотні порушення кримінального процесуального закону України, допущені судами під час судового розгляду.

На касаційну скаргу засудженого представник потерпілого та цивільного позивача надіслав заперечення, у якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, який не підтримав касаційну скаргу і просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто з огляду на межі касаційного розгляду твердження засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також про однобічність судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції - такі доводи не підлягають перевірці в касаційному порядку.

Що стосується тверджень ОСОБА_7 про те, що необхідно визнати істотним порушенням кримінального процесуального закону факт проведення судового засідання, під час якого засудженому надавалося останнє слово, за відсутності інших сторін кримінального провадження, крім нього самого, то ці твердження є безпідставними.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, 01 квітня 2016 року після закінчення стадії судових дебатів у судовому засіданні було оголошено перерву для надання ОСОБА_7 можливості підготуватися до останнього слова.

22 квітня 2016 року під час продовження цього судового засідання, як видно з журналу судового засідання та з інформації, отриманої під час прослуховування аудіозапису цього судового засідання, ОСОБА_7 було надано останнє слово, після чого суд видалився до нарадчої кімнати. При цьому з журналу судового засідання вбачається, у засіданні, крім ОСОБА_7, також були присутні прокурор та захисник, однак таку інформацію не вдалося підтвердити у результаті прослуховування аудіозапису.

Незважаючи на це зазначені твердження засудженого не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки хоча проведення судового засідання за відсутності сторін кримінального провадження без вирішення питання про можливість продовження засідання без їх присутності і є порушенням процесуального закону, однак зважаючи на стадію судового розгляду - надання засудженому останнього слова, таке порушення не може бути визнано істотним, оскільки жодним чином не може вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового рішення.

Крім того, доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, засуджений також наводив і в своїй апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції, належним чином перевіривши їх, визнав ці доводи безпідставними, відобразивши це у своєму рішенні. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, з огляду на наведене підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження в межах касаційного розгляду не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.