розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого Повного товариства "Ломбард Парус" ТОВ "Глобал Франчайзінг" і Компанія" ОСОБА_2 - на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року щодо ОСОБА_3,

За указаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 4 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями, на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Повного товариства "Ломбард Парус" ТОВ "Глобал Франчайзінг" і Компанія" у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 103 677, 34 грн.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він працюючи на посаді касира-оцінювача ПТ "Ломбард Парус" ТОВ "Глобал Франчайзінг" і Компанія" 25 травня 2016 року близько 22.00 год., знаходячись на робочому місці у відділенні № 6 за адресою: просп. Голосіївський, 106/2 у м. Києві привласнив чуже майно, яке було йому ввірене, на загальну вартість 190 019, 72 грн.

У касаційній скарзі представник потерпілого, не оспорюючи доведеності винуватості і правильності кваліфікації діяння засудженого, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання, оскільки вважає, що ОСОБА_3 безпідставно було звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК, про що наводить відповідні доводи. Також, стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки необґрунтовано було відхилено його доводи в частині розв'язання цивільного позову.

Розглянувши касаційну скаргу, дослідивши долучені до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК в разі, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_3 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, дані про особу засудженого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, часткове відшкодування шкоди, та відсутність обставин, що його обтяжують. З урахуванням наведеного суд призначив ОСОБА_3 покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на строк достатній для того, щоб він довів своє виправлення.

Тому суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, покарання ОСОБА_3 у межах пред'явленого обвинувачення відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому й його особі, а рішення про звільнення від його відбування - вимогам ст. 75 КК.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок м'якості не вбачається.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, у межах своїх повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК, за апеляційною скаргою представника потерпілого за доводами, аналогічними доводам касаційної скарги, ретельно перевірив їх, дав їм належну оцінку (зазначив, що ОСОБА_3 на час розгляду в кримінального провадження в суді апеляційної інстанції матеріальну шкоду відшкодував в повному обсязі), перевірив законність розв'язання цивільного позову місцевим судом, й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Переконливих доводів про необхідність скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції з касаційної скарги представника потерпілого не вбачається.

Таким чином, оскільки зі скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, у відкритті касаційного провадження належить відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 6 розділу XII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

Відмовити представнику потерпілого Повного товариства "Ломбард Парус" ТОВ "Глобал Франчайзінг" і Компанія" ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.