головуючого Слинька С. С., суддів Мороза М. А., Наставного В. В., при секретарі за участю прокурора Асановій Є. С., Руденко О. П. розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270080000365

від 08 червня 2016 року, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Чернігівської області, на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2016 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та жителя АДРЕСА_1 такого, що відповідно до ст. 89 КК України судимостей не має.

За вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 цього ж Кодексу ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Оскаржуваним вироком апеляційного суду скасовано вирок районного суду в частині призначеного покарання і призначено

ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу у виді арешту на строк 6 місяців.

У решті вирок районного суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у період з листопада 2015 року по травень 2016 року в м. Бобровиці, проникаючи до приміщень, таємно викрадав чуже майно, а саме:

- у середині листопада 2015 року приблизно о 01.00 год., проникнувши на подвір'я домогосподарства на АДРЕСА_6, - майно ОСОБА_7 на суму 1703,65 грн;

- у кінці грудня 2015 року приблизно о 23.00 год., проникнувши всередину гаражу, розташованого на території домогосподарства на АДРЕСА_2, - майно ОСОБА_8 на суму 3570,43 грн;

- у кінці грудня 2015 року приблизно о 22.00 год., проникнувши до літньої кухні, розташованої на території домогосподарства на АДРЕСА_3, - майно ОСОБА_9 на суму 225 грн;

- у кінці лютого 2016 року приблизно о 22.00 год., проникнувши до господарського приміщення, розташованого на території домогосподарства на АДРЕСА_5, - майно ОСОБА_11. на суму 400 грн;

- у кінці травня 2016 року приблизно о 23.00 год., проникнувши до будинку, розташованого на території домогосподарства на АДРЕСА_4, - майно ОСОБА_10. на суму 2862,43 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі ОСОБА_6 унаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.

Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 69 КК України), що потягло за собою несправедливість призначеного засудженому покарання унаслідок м'якості, та щодо необхідності на цій підставі скасувати оскаржуваний вирок суду апеляційної інстанції виявилися слушними.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити

ОСОБА_6 за вчинення інкримінованих йому протиправних діянь, урахував тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, дані, що характеризують особу винного, та обставину, що пом'якшує покарання, та відсутність обсавин, що його обтяжують.

Зокрема, суд узяв до уваги, що ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом'якшує покарання винного, суд визнав щире каяття у вчиненому.

На підставі наведених даних у їх сукупності районний суд призначив винному покарання у виді позбавлення волі та дійшов висновку про можливість виправлення й перевиховання ОСОБА_6 без відбування покарання, звільнивши від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_6 покарання, а також законність застосування до останнього ст. 75 КК України, взяв до уваги перелічені обставини, однак з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, кількість злочинних епізодів, а також на те, що ОСОБА_6 у минулому притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, однак на шлях виправлення не став і знову вчинив аналогічний злочин, не працює, завданої шкоди не відшкодував.

На підставі наведених даних апеляційний суд дійшов висновку про недоцільність застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України та неможливість його виправлення й перевиховання без відбування покарання, унаслідок чого обгрунтовано скасував рішення районного суду в цій частині.

При цьому, враховуючи, обставину, що пом'якшує покарання

ОСОБА_6 апеляційний суд вирішив при призначенні останньому покарання застосувати ст. 69 КК України та призначити йому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

Однак таке рішення не узгоджується з положення закону України про кримінальну відповідальність.

Так, відповідно до ст. 69 КК України, яка встановлює правила та підстави призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Проте як видно з матеріалів провадження обставина, що пом'якшує покарання ОСОБА_6, є тільки одна, а не кілька, як того вимагає закон для застосування ст. 69 КК України.

Крім того, приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції фактично не врахував обставин, на які звертав увагу, обґрунтовуючи своє рішення про незаконність застосування до винного ст. 75 КК України. Так, кількість епізодів злочинного діяння та повторне вчинення ОСОБА_6 корисливого злочину за наявності факту притягнення в минулому до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин проти власності свідчить про схильність винного до вчинення протиправних діянь

та про неможливість його виправлення й перевиховання без ізоляції від суспільства.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, конкретних обставин скоєних протиправних діянь, їх кількості, а також кількості обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6, та даних, які негативно характеризують його особу, колегія суддів не може визнати законним та справедливим покарання, призначене засудженому із застосуванням ст. 69 КК України.

Таким чином, з огляду на викладене, оскаржуваний вирок апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого судповинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, наведені в поданій апеляційній скарзі, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Якщо у результаті нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд не встановить нових позитивних даних про особу ОСОБА_6 чи обставин, що пом'якшують покарання, то рішення

про призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати неправильним та явно несправедливим унаслідок м'якості.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

Скасувати вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.