розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні № 12016260120000017 в суді першої інстанції на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 24 січня 2017 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Зобов'язано ОСОБА_1 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу в питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишено особисте зобов'язання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь цивільного позивача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, кошти в сумі 35 836 грн. 54 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди, кошти в сумі 20 000 грн., а також на користь департаменту охорони здоров'я Чернівецької обласної державної адміністрації витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3, від кримінального правопорушення, в сумі 13 237 грн. 54 коп. та на користь держави судові витрати пов'язані з проведенням судових експертиз, в сумі 1 902 грн. 78 коп.

Цим же вироком, вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він 16 січня 2016 року, близько 10 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки "DAEWOO LANOS", д. н. з. "НОМЕР_1" та рухаючись по вул. Шевченка, в с. Магала, Новоселицького району, в напрямку с. Рідківці, Новоселицького району, в порушення п.п. 12.1, 12.4, 31.1, 31.4.1 (а), 31.4.5 (г) Правил дорожнього руху в Україні (1306-2001-п) , проявивши неуважність та самовпевненість у своїх діях, не обравши безпечну швидкість руху та не врахувавши дорожню обстановку, допустив виїзд керованого ним транспортного засобу на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "RENAULT KANGO", д. н. з. "НОМЕР_2" під керуванням ОСОБА_2, який рухався на зустрічній смузі руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля марки "DAEWOO LANOS" ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, як такі що небезпечні для життя.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу захисника Ставчанського В. С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено частково, а вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2016 року щодо останнього змінено, пом'якшено призначене йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, визначивши його із застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Зменшено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 з 20 000 грн. (двадцяти тис. грн.) до 5 000 грн. (п'яти тис. грн.).

В іншій частині вирок суду залишено без змін.

У касаційні скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині безпідставного застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи засудженого внаслідок м'якості.

Крім того, прокурор вказує на те, що судом невірно надано оцінку обставинам, які пом'якшують покарання засудженого.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, суд касаційної інстанції, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, зазначених у вироку та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, то вони на думку колегії суддів є непереконливими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

А з огляду на положення ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України, змінюючи вирок районного суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання вказав, що останній вперше притягається до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у скоєнному, сприяв розкриттю злочину, давав правдиві покази.

Також, апеляційний суд зазначив про те, що суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_1 покарання, не взяв до уваги, що згідно з висновком експертів (а.с. №№ 96-101, 136-140) причиною дорожньо-транспортної пригоди стала також часткова несправність гальмівної системи автомобіля, який він отримав за договором в користування 04 січня 2016 року і про яку не знав.

Крім цього, суд не взяв до уваги думку потерпілого ОСОБА_3, який у відповідності до висновку експертів (а.с. № 45) від отриманого тілесного ушкодження знаходився на лікуванні всього протягом 11 днів і претензій до обвинуваченого не має.

Крім того, поряд з порушенням ПДР (1306-2001-п) , причиною вчиненого ОСОБА_1 злочину стала невідповідність технічного стану автомобіля, про яку він не знав.

Таким чином, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винної, думку потерпілого та вищевказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку і призначив засудженому на підставі ст. 69 КК України більш м'яке покарання, ніж зазначено у санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

З таким висновком апеляційного суду погоджуються і суд касаційної інстанції та вважає, що призначене апеляційним судом покарання із застосуванням ст. 69 КК України є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65, 66, 69, 75 КК України.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам статей 419 КПК України, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, касаційна скарга не містить доводів щодо істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду і задоволення скарги прокурора та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 24 січня 2017 року щодо ОСОБА_1