розглянула у судовому засіданні у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника Лісодід О.В. на вирок Апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2017 року

вироком Волноваського районного суду Донецької області від 07 травня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, раніше не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто з ПАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" на користь потерпілих:

- ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат на лікування - 2100 грн., моральної шкоди - 2500 грн., витрат на правову допомогу - 7600 грн.;

- ОСОБА_4 у рахунок відшкодування майнової шкоди - 49184 грн., моральної шкоди - 25000 грн., витрат на правову допомогу - 1000 грн.;

- ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 25000 грн.;

- потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 15000 грн.

Вирішено питання про судові витрати і речові докази у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2013 року цей вирок залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2014 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Апеляційним судом Донецької області вирок Волноваського районного суду Донецької області від 07 травня 2013 рокускасовано в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та постановлено свій вирок від 16 січня 2017 року, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з ПАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 30000 грн. кожному.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в межах цієї кримінальної справи з 01 жовтня 2016 року по 16 січня 2017 року включно з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 8 вересня 2012 року приблизно о 21.30 год. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння і стомлення, керуючи належним ПАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" технічно справним автомобілем "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Островського у смт. Володимирівці Волноваського району Донецької області з боку с. Благодатного у напрямку с. Микільського, всупереч вимогам п.п. 1.5, 2.3.(б), 2.9.(а), (б), 10.1, 10.5, 11.2 та 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем марки "ЗАЗ 110206", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "ЗАЗ 110206" ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Після цього ОСОБА_1 всупереч вимогам п. 2.10 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) продовжив свій рух у напрямку с. Микільського.

Під час руху, ОСОБА_1, наближаючись до перехрестя вул. Радянської з пров. Щорса у смт. Володимирівці, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3.(б), 2.9.(а), (б), 10.1 та 11.2 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем Ford Granada", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_10, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких настала його смерть.

У касаційних скаргах засуджений та його захисник ставлять питання про зміну вироку апеляційного суду, застосування ст. 69 КК України та пом'якшення призначеного покарання. Вказують, що ОСОБА_1 вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, попросив вибачення у потерпілих, добровільно відшкодував заподіяну шкоду. Зазначають, що засуджений позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину та престарілу матір. Вважають, що з урахуванням зазначених обставин, можливо призначити покарання нижче від найнижчої межі. Стверджують про неправильне перерахування строку попереднього ув'язнення, відповідно до ст. 72 КК України, оскільки вирок апеляційного суду не набрав законної сили.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора який просив вирок залишити без зміни, а в порядку ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк попереднього ув'язнення строк його перебування під вартою до вступу вироку в законну силу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК України, призначене додаткове покарання та вирішені цивільні позови у касаційному порядку не оскаржуються.

Що стосується основного покарання призначеного апеляційним судом, яке на думку скаржників, є невиправдано суворим, до колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання зазначив, що призначене судом першої інстанції покарання та застосування ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_1

Розглянувши справу в межах поданих апеляцій, апеляційний суд дійшов висновку про м'якість призначеного покарання і в цій частині постановив свій вирок, вказавши при цьому, що покарання із застосуванням ст. 75 КК України є явно несправедливим, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння.

Апеляційний суд зазначив, щобезпосередньою причиною, яка призвела до вчинення ОСОБА_1 злочину, стала ціла низка грубих порушень правил дорожнього руху України. Також, ОСОБА_1 потрапивши у ДТП за участю потерпілого ОСОБА_3, не зупинився, залишив місце пригоди, продовжив рух далі і, як наслідок, допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_10, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких настала його смерть.

Колегія суддів правильно врахувала, що ОСОБА_1 тривалий час переховувався від суду і був затриманий правоохоронними органами більш ніж через два роки після винесення ухвали про його розшук.

Вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена ОСОБА_1, колегія суддів апеляційного суду, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахувала ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також інші обставини, у тому числі і ті, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах.

Взято судом до уваги і вказівки суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі від 25 лютого 2014 року, який зазначив, що якщо за наслідками нового апеляційного розгляду справи апеляційний суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, то звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід визнати невідповідним тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

З урахуванням всіх обставин справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, зазначивши, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом покарання є законним, справедливим, воно сприятиме перевихованню ОСОБА_1 та попередженню вчинення ним нових злочинів, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Підстав для застосування ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Вважати призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, колегія суддів підстав не знаходить.

Що стосується доводів перерахування строку попереднього ув'язнення, то вони є слушними.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 КПК України (1960) вирок апеляційного суду набирає законної сили після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Враховуючи зазначені вимоги закону, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України колегія суддів вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 01 жовтня 2016 року по 27 квітня 2017 року включно, тобто з моменту його затримання до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника Лісодід О.В. задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, порушення ПДР, що пр

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в межах цієї кримінальної справи з 01 жовтня 2016 року по 27 квітня 2017 року включно з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.