розглянувши в судовому засіданні в межах кримінального провадження № 12015240070001486 касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисника на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2016 року щодо ОСОБА_3,

За указаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дубинки Камянець-Подільського району Хмельницькоїобласті, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 250 000 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_5, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

За вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у заподіянні ОСОБА_6 групою осіб умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть останнього.

Так, 14 липня 2015 року близько 11.00 год. ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом із ОСОБА_5 з метою з'ясування стосунків із ОСОБА_6, який співмешкав із колишньою дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_7, прийшов до домоволодіння АДРЕСА_2, де на грунті неприязних відносин під час конфлікту вдарив потерпілого рукою в груди, чим заподіяв легкого тілесного ушкодження. Потім ОСОБА_3 та ОСОБА_5, діючи групою осіб, завдали ОСОБА_6 не меньше трьох ударів руками по обличчю, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень (відкриту черепно-мозкову травму), від яких останій помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що суди неправильно оцінили зібрані у кримінальном провадженні докази, зокрема ті, що виправдовують ОСОБА_3 На думку скаржника, у вироку не наведено мотивів того, якими спільними діями засуджених потерпілому було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть. Також він указує на те, що ОСОБА_3 ударив ОСОБА_6 лише один раз у груди, заподіявши легких тілесних ушкоджень. Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, допущеним апеляційним судом, скаржник вважає те, що всупереч приписам ст. 404 КПК не було повторно допитано свідка ОСОБА_7 за його клопотанням.

Засуджений ОСОБА_3 у скарзі, стверджуючи, що не завдавав ОСОБА_6 ударів у голову, яких, на його думку, завдав ОСОБА_5, на підставі доводів, аналогічних тим, що викладено у касаційній скарзі захисника, також просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

У запереченнях представник потерпілої просить судові рішення щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а його касаційну скаргу та скаргу захисника - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, котрий заперечував проти їх задоволення, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, місцевий суд зробив на підставі належно досліджених доказів у встановленому законом порядку і згідно зі статтями 370, 374 КПК у вироку навів докладні мотиви прийнятого рішення.

Так, цей суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_7, яка була очевидцем події та показала, що саме ОСОБА_3 завдавав ударів потерпілому у ванній кімнаті спочатку разом із ОСОБА_5, а потім зачинився там із ОСОБА_6 і продовжив його бити, не даючи їй зайти туди і не реагуючи на її прохання не робити цього. Свідок стверджувала, що коли ОСОБА_3 вийшов із ванної кімнати, ОСОБА_6 вже лежав там непритомний. ОСОБА_5 підійшов і сказав ОСОБА_3: "Все, з нього достатньо", і вони залишили будинок. Крім того, свідок зазначала, що просила ОСОБА_5 припинити побиття ОСОБА_6, зокрема ОСОБА_3, але той спокійно спостерігав за побиттям.

Ці показання свідок підтвердила під час відтворення обстановки та обставин події. Вони узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи, поясненнями судово-медичного експерта ОСОБА_8 стосовно механізму завдання ударів потерпілому (тупими твердими предметами за механізмом "удар", можливо, кулаком)

Враховуючи послідовні ствердні показання ОСОБА_7, місцевий суд правильно визнав їх щирими та достовірними і встановив, що у матеріалах провадження відсутні дані про протилежне, а у ОСОБА_7 відсутні підстави обмовляти ОСОБА_3 і ОСОБА_5

Обгрунтовано суд послався й на те, що у зазначених осіб жодних тілесних ушкоджень не виявлено, що свідчить саме про побиття ними потерпілого, а не про обопільну бійку.

Доводи про те, що у засудженого ОСОБА_3 не було умислу на завдання потерпілому тілесних ушкоджень, є безпідставними.

Як установлено судом у вироку на підставі показань усіх сторін, ОСОБА_3 був знайомим ОСОБА_5 і за розробленим ними планом усупереч дозволу ОСОБА_7 першим зайшов у будинок, начебто шукаючи ОСОБА_5, а в дійсності - ОСОБА_6, з яким почав сваритись, а потім з ОСОБА_5, який згодом з'явився, бити потерпілого.

Перевірив суд і версію засуджених про те, що причиною, через яку вони зайшли у будинок ОСОБА_7, було бажання ОСОБА_5 забрати свої речі, а не з'ясування стосунків зі свідком та потерпілим. Як установлено судом, ця версія не відповідала дійсності, адже про таку причину ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не говорили ОСОБА_7 і жодних речей не взяли, коли йшли з будинку.

Твердження про неузгодженість та суперечливість доказів (закрема, показань свідка ОСОБА_7), покладених в основу вироку, є необґрунтованими. Такого місцевий та апеляційний суди не встановили, зокрема з показань свідка цього не вбачається, з чим погоджується колегія суддів.

Усі ці доводи сторони захисту, а також доводи про неповноту й необ'єктивність судового розгляду, порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, неналежну оцінку доказів обвинувачення, аналогічні зазначеним у касаційних скаргах, за апеляційними скаргами засудженого та захисників ретельно перевірив апеляційний суд і для їх спростування з дотриманням вимог ст. 419 КПК у своїй ухвалі навів переконливі аргументи.

Доводи про порушення апеляційним судом кримінального процесуального закону у зв'язку з тим, що суд за клопотанням захисника не допитав свідка ОСОБА_7, є необгрунтованими.

Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

На думку колегії суддів, жодної з підстав, передбачених вищевказаним процесуальним законом, для допиту свідка в судовому засіданні апеляційного суду не було, оскільки не було встановлено, що місцевий суд допитав її не повністю або з порушеннями.

Покарання ОСОБА_3, призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК, відповідає вчиненому та особі засудженого.

При цьому у вироку враховано тяжкість вчиненого злочину (тяжкий), відсутність пом'якшуючих покарання обставин, наявність обтяжуючої - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, і покарання призначено у мінімально можливих межах санкції ч. 2 ст. 121 КК. Це покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які би тягли за собою скасування або зміну судових рішень у кримінальному провадженні, про що йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає. А тому касаційні скарги не може бути задоволено.

Керуючись п. 6 розділу XII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги його та захисника - без задоволення.