головуючого - судді Шибко Л.В., суддів Крещенка А.М., Лагнюка М. М., секретаря судового засідання Бражника М.В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 квітня 2017 року касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201422051001972 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2016 року.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2015 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Харкова, мешканку АДРЕСА_1 громадянку України, раніше не судиму, визнано невинуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2016 року вирок місцевого суду змінено.

Постановлено вважати ОСОБА_5 виправданою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

В решті вирок залишено без зміни.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Цигана Ю.В.,

захисника Мамницького В.Ю.,

виправданої ОСОБА_5,

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам та неправильного застосування судом кримінального закону, оскільки судами неповно встановлено обставини, які мають значення для встановлення істини. Також, посилається на те, що судами не надано оцінки доказам, які безпосередньо вказують на вину виправданої. Зазначає, що судом, в порушення ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, не зазначено мотивів з яких суд відкинув докази обвинувачення, а тому вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувалася в тому, що вона працюючи викладачем Харківського Національного Педагогічного Університету ім. Г.С. Сковороди, відповідно наказу ректора ХНПУ ім. Г.С.Сковороди № 5 від 10.01.2014 року була включена в склад відбіркової комісії для прийому документів абітурієнтів на юридичний факультет ХНПУ ім. Г.С.Сковороди, що дало їй можливість спілкуватися з абітурієнтами, які здають документи для складення іспитів до вузу, займатися прийомом документів абітурієнтів,оформленням особових справ вступників за освітньо - кваліфікаційним рівням бакалавра і проведення консультацій з питань вибору професії на денну та заочну форму навчання, ОСОБА_5 вчинила зловживання впливом за наступних обставин.

7 серпня 2014 року, скориставшись службовим становищем в процесі приймання документів, необхідних для вступу в вуз, ОСОБА_5 познайомилась з майбутнім абітурієнтом ОСОБА_7 і внесла останній пропозицію незаконно вплинути за неправомірну винагороду у сумі 500 доларів США на посадових осіб предметної екзаменаційної комісії, які перевіряють і оцінюють вступні письмові екзаменаційні роботи абітурієнтів та, відповідно, вирішують питання щодо зарахування до названого навчального закладу.

ОСОБА_5 достовірно знаючи, що головою фахової екзаменаційної комісії підготовки "Правознавство", який тимчасово, на період проведення вступних іспитів, обіймає посаду юридичної особи публічного права, яка відповідно ч.2 ст.4 Закону України "Про запобігання і протидії корупції" прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а також приймає вступні іспити у ОСОБА_7 є ОСОБА_8, ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_7 вплинути на голову фахової екзаменаційної комісії з напрямку підготовки "Правознавство" таким чином, щоб остання склала вступні іспити і була зарахована, як абітурієнт на 2-й курс вказаного університету. За це ОСОБА_5 зажадала від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США.

11серпня 2014 року, реалізуючи свій злочинний умисел,направлений на отримання неправомірної вигоди, використовуючи свої робочі стосунки, перебуваючи в адміністративному приміщенні ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, ОСОБА_5 звернулась до голови фахової екзаменаційної комісії з напрямку підготовки "Правознавство" ОСОБА_8 з проханням проведенню вступних іспитів ОСОБА_7

Того ж дня,приблизно о 12.30 годин ОСОБА_5, знаходячись в холі приміщення приймальної комісії ХНПУ, розташованої в м. Харкові вул. Блюхера 2, одержала від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 6000 грн. за вплив на прийняття рішення посадовими особами екзаменаційної комісії про складення вступних іспитів ОСОБА_7 на юридичний факультет вказаного університету, які віднесла в приміщення приймальної комісії і поклала у свій робочий стіл, після чого була затримана працівниками міліції

Вказані дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Зі змісту вироку суду убачається, що виправдовуючи ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що пред'явлене останній обвинувачення свого підтвердження не знайшло, переконливих і беззаперечних доказів про наявність у діях виправданої інкримінованих їй діянь не здобуто, а тому підстав для винесення обвинувального вироку немає.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора на підтримання касаційної скарги, доводи захисника та виправданої, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги законності, обґрунтованості і умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Зважаючи на ці законодавчі положення та приписи ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишені заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

При перегляді вироку щодо ОСОБА_5. апеляційний суд не дотримався зазначених вимог, що в силу ст. 412 вказаного Кодексу є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Так, апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляцію прокурора та доповнення до неї усупереч вимогам ст. 419 КПК України належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів ґрунтовного аналізу доводів поданої апеляцій, не співставив наявні у провадженні докази, не надав відповіді на посилання апелянта щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження, зокрема, тому, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів винуватості ОСОБА_5, що судом не враховано висновок експерта № 117 від 27 серпня 2014 року, згідно з яким на поверхні грошових купюр загальною сумою 6000 грн., на ватних тампонах із змивами з долоней рук ОСОБА_5 і на ватному тампоні, представленому в якості зразка помітки грошових купюр, наявні нашарування спеціальної хімічної речовини неорганічної речовини, яка люмінесціює яскравим кольором, не взято до уваги показання свідків обвинувачення: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, не навів мотивів з яких ці та інші доводи апеляцій визнані необґрунтованими, а щодо правильності висновків суду першої інстанції обмежився загальними фразами.

За таких обставин, рішення апеляційного суду постановлене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, а тому відповідно до ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, дати їй належну оцінку, та з урахуванням усіх встановлених обставин прийняти законне і обґрунтоване рішення.