Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Квасневської Н.Д.,

суддів Животова Г.О., Сахна Р.І.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014100060005016, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,

Вироком Печерськогорайонного суду міста Києва від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 03 лютого2016 року вирок Печерськогорайонного суду міста Києва від 01 жовтня 2015 року в частині призначеного покарання та звільнення ОСОБА_2 від його відбування на підставі ст. 75 КК України скасовано.

Призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на 3 роки.

Змінено ОСОБА_2 запобіжний захід із застави на тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 постановлено обчислювати з 03 лютого 2016 року, зарахувавши у строк покарання попереднє ув'язнення з 16 вересня 2014 року по 24 вересня 2014 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд неврахував повною мірою конкретні обставини справи й особу ОСОБА_2 та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість його виправлення без відбування покарання. Вважає, що рішення апеляційного суду про скасування вироку районного суду в частині застосування ст. 75 КК Українипотягло невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.

У запереченні на касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції - без змін.

ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він, знаходячись у невстановлений досудовим слідством час неподалік будинку № 7 на вул. Л. Українки у м. Києві, з використанням електронних технічних пристроїв відчинив автомобіль Toyota Land Crauser Prado, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, та за допомогою електронних приладів і спеціальних ключів запалення ввімкнув двигун, після чого з місця вчинення злочину на автомобілі зник.

16 вересня 2014 року о 06.30 год. на стаціонарному посту ДАІ "Сосновий бір", розташованому за адресою: м. Київ, 19 км Житомирського шосе, вказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_2 було зупинено працівниками дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарних постів роти полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві та при перевірці реєстраційних документів було виявлено невідповідність номеру кузова автомобіля та державних номерних знаків, після чого було встановлено факт незаконного заволодіння транспортним засобом.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, і правильність кваліфікації дій засудженого у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника про необгрунтованість рішення апеляційного суду щодо необхідності скасування вироку місцевого суду, яким ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, є безпідставними.

З вироку суду апеляційної інстанції вбачається, що апеляційний суд, перевіряючи вирок районного суду щодо ОСОБА_2 за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_3, звернув увагу на те, що суд першої інстанції, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, фактично не врахував особу ОСОБА_2, який не працює і не займається суспільно корисною працею, не взяв до уваги конкретних обставин кримінального правопорушення, до вчинення якого засуджений заздалегідь підготувався, про що свідчить застосування ним спеціальних електронних приладів, підробленого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, комплекту державних номерних знаків, та не звернув увагу, що наведені обставини свідчать про те, що застосування ст. 75 КК України не сприятиме виправленню засудженого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства, а отже, і про необгрунтованість рішення суду першої інстанції про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання та ухвалюючи свій вирок, апеляційний суд навів підстави для прийняття такого рішення. Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 420 КПК України.

Підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення ізадоволення касаційної скарги захисникаколегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає.