Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Сахна Р.І., Животова Г.О.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Сниги Володимира Івановича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Володарського районного суду Донецької області від 13 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2016 року,

вироком Володарського районного суду Донецької області від 13 липня 2016 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 527,76 грн. у рахунок відшкодуванняпроцесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2016 року вирок залишений без змін.

ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину за таких обставин. 20 лютого 2016 року ОСОБА_2 у домоволодінні, розташованому на АДРЕСА_2, розпивав спиртні напої з ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7, після чого близько 16.30 год. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, викрав мобільні телефони ОСОБА_7 та ОСОБА_4 заподіявши матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_7 на суму 408, 09 грн., та потерпілому ОСОБА_4 на суму 619, 06 грн., після чого втік і розпорядився викраденим на власний розсуд.

У касаційній скарзі захисник Снига В.І. просить скасувати рішення апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що злочинів інкримінованих йому не вчиняв, оскільки засуджений мобільних телефонів не крав, а лише взяв їх для особистого користування для здійснення дзвінків, а потім хотів їх повернути. Зазначає, що заяви потерпілих було складено після затримання ОСОБА_2

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (аналогічні доводам наведеним в апеляційній скарзі) суд апеляційної інстанції перевірив та проаналізував, дав на них вичерпні відповіді і визнав такими, що не спростовують доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Зокрема, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що винуватість засудженого підтверджується повідомленням потерпілих про викрадення їх майна, яке надійшло в телефонному режимі, що підтверджується рапортом чергового Володарського ВП Волноваського відділу ГУНП в Донецькій області. Огляд домоволодіння, звідки було викрадено телефони, проведено о 17.20 год. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 20 лютого 2016 року о 17.30 хв. ОСОБА_2 знаходився у громадському місці у стані алкогольного сп'яніння, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Огляд кабінету у Володарському ВП, під час якого ОСОБА_2 добровільно видав викрадені мобільні телефони, що знаходились у кишені одягненої на ньому куртки, було проведено о 20.45 год. Таким чином, до повідомлення про вчинення злочину співробітники поліції жодних дій не вчиняли. Доводи захисника Сниги В.І. щодо незаконності затримання ОСОБА_2 та незаконності огляду й вилучення викрадених ним мобільних телефонів спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Частиною 3 ст. 241 КПК України передбачено, що огляд місця події в невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Твердження захисника про те, що проникнення до житла особи за згодою не звільняє слідчого, прокурора від обов'язку звернутися до суду з клопотанням про проведення обшуку чи огляду приміщення, не ґрунтується на законі, оскільки положення викладені у ст. 233 КПК України, дають підстави вважати, що за добровільною згодою особи можна проникнути до її житла, і таке проникнення не тягне за собою обов'язку слідчого чи прокурора звертатися до суду з клопотанням про надання дозволу на обшук чи огляд житла. Суд апеляційної інстанції зазначив, що власник житла ОСОБА_4 надав співробітникам поліції письмову заяву про те, що він не заперечує проти огляду його домоволодіння співробітниками поліції Володарського ВП. Наведене свідчить про те, що проникнення до житла було здійснено на підставі ч. 1 ст. 233 КПК України, а не на підставі ч. 3 цієї ж статті, як зазначено у скарзі. А тому доводи захисника про недопустимість доказів, на які він посилається, суд дослідив і визнав їх належними та допустимими. Крім того, як вбачається з ухвали апеляційного суду, у протоколі огляду від 20 лютого 2016 року зазначено, що ОСОБА_2 добровільно у присутності понятих вийняв із кишені своєї куртки вкрадені ним телефони, які оглянули співробітники поліції; із протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 6 березня 2016 року та фототаблицею до нього видно, що в ході цієї слідчої дії останній показав на місці й пояснив обставини, за яких він 20 лютого 2016 року викрав указаних телефонів. Обшук засудженого ОСОБА_2 та його затримання в цьому провадженні не проводились, а тому доводи захисника про порушення положень КПК України (4651-17) та Конституції України (254к/96-ВР) , а також прав і свобод людини не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

При перегляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином перевірив наведені в апеляційній скарзі доводи і прийняв рішення, навівши докладні підстави в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які би тягнули за собою скасування чи зміну судових рішень щодо ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій у справі не допустили.

Обґрунтування касаційної скарги захисника СнигиВ.І. не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з наданих до скарги копій судових рішень випливає, що підстав для її задоволення немає.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Сниги ВолодимираІвановича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Володарського районного суду Донецької області від 13 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.