головуючого Слинька С. С., суддів Вільгушинського М. Й., Колесниченка В. М., при секретарі за участю прокурора Асановій Є. С., Ковальчука О. І. розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050230000230 від 06 лютого 2016 року, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 04 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Покровського Покровського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, неодноразово засудженого, останнього разу - за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2011 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

За оскаржуваним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки, за ч. 3 ст. 186 КК України - на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 08 березня 2016 року приблизно о 10.00 год. у стані алкогольного сп'яніння, проникнувши через незачинені двері до квартири ОСОБА_7 (АДРЕСА_2), таємно викрав телевізор Panasonic, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 864 грн.

Цього ж дня приблизно о 10.30 год. ОСОБА_6 вирішив таємно викрасти ще один телевізор ОСОБА_7 із зазначеної квартири. При цьому ОСОБА_6 попросив свого знайомого ОСОБА_8 допомогти йому у транспортуванні зазначеного телевізора, повідомивши цьому знайомому, що вказане майно належить йому. Приблизно об 11.00 год., проникнувши до тієї ж квартири, ОСОБА_6 таємно викрав телевізор LG, однак коли він разом із ОСОБА_8, який не здогадувався про незаконність своїх дій, спускалися по сходах разом із викраденим телевізором, їх помітила малолітня донька ОСОБА_7, 2006 року народження, яка здогадалася про протиправний характер дій ОСОБА_9 і зробила йому зауваження, на яке він відповідним чином не відреагував і, усвідомлюючи, що його злочинні дії були помічені, довів свій злочинний умисел до кінця, повторно відкрито викравши чуже майно, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 735,80 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі останнього внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Разом з тим, доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого унаслідок м'якості виявилися слушними.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити

ОСОБА_6 за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, урахував їх тяжкість (тяжкі злочини), дані, що характеризують особу винного, та обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання засудженого.

Зокрема, суд узяв до уваги те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, не працює, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, неодружений, військової служби не проходив, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставинами, що пом'якшують покарання винного, суд визнав щире каяття у вчинених злочинах та сприяння розкриттю злочинів, а обставинами, що його обтяжують, - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів.

На підставі наведених даних у їх сукупності районний суд дійшов висновку про неможливість виправлення та перевиховання винного без ізоляції від суспільства і призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_6 покарання, взяв до уваги перелічені обставини і до того ж урахував позицію потерпілої щодо покарання ОСОБА_6, яка просила суворо не карати винного, та дійшов висновку про справедливість призначеного ОСОБА_6 покарання та відсутність порушень, які могли б бути підставою для задоволення скарги прокурора та скасування оскаржуваного вироку.

Разом із тим, призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, та у розмірі, наближеному до мінімального, передбаченому ч. 3 ст. 186 цього ж Кодексу, суди на дали належної оцінки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, кількості епізодів протиправних діянь та негативній характеристиці особі засудженого, який, будучи неодноразово засудженим, через невеликий проміжок часу після відбуття покарання (через 6 місяців) скоїв нове кримінальне правопорушення, що свідчить про його схильність до вчинення протиправних діянь та відсутність бажання стати на шлях виправлення.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, з огляду на конкретні обставини скоєних протиправних діянь та їх способу, колегія суддів не може визнати законним та справедливим покарання, призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, та у розмірі, наближеному до мінімального, передбаченому ч. 3 ст. 186 цього ж Кодексу.

Таким чином, з огляду на наведене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого судповинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, викладені в поданих апеляційних скаргах, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Якщо у результаті нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд не встановить нових позитивних даних про особу ОСОБА_6 чи обставин, що пом'якшують покарання, то рішення про призначення йому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному

чи максимально наближеному до мінімального розміру, передбаченому санкціями інкримінованих йому статтей, слід вважати неправильним та явно несправедливим унаслідок м'якості.