Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Єлфімова О.В., Шибко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 31 жовтня 2016 року,

вироком Серненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 240 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 31 жовтня 2016 року вирок у частині вирішення питання щодо речових доказів змінено. Речовий доказ у кримінальному провадженні - автомобіль марки "ЛУАЗ" (державний номерний знак НОМЕР_1) конфіскувати в дохід держави. У решті вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18 травня 2016 року за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 незаконно шляхом гідророзмиву ґрунту за допомогою мотопомпи заводського виробництва марки МП-800 у кварталі 63-го Федорівського лісництва, що неподалік с. Олесіївки Сарненського району Рівненської області, здійснювали видобування бурштину-сирцю, який відповідно до Закону України від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (637/97-ВР) відноситься до дорогоцінного каміння органогенного утворення та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1994 року № 827 (827-94-п) "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" є корисною копалиною загальнодержавного значення.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині вирішення питання щодо речових доказів та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що вищевказаний автомобіль було конфісковано в дохід держави незаконно, оскільки власнику автомобіля не було відомо, що цей автомобіль використовувався під час вчинення кримінального правопорушення.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1у вчиненні кримінальнихправопорушень, за які йогозасуджено, та правильність кваліфікації дій засудженогоне оспорюються в касаційнійскарзі.

Згідно з п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші та інше майно, які були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або які зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім як у випадках, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю) .

Посилання засудженого на те, що власником указаного автомобіля є інша особа, якій не було відомо про його використання у вчиненні кримінального правопорушення,є безпідставними.

Так, суд установив, що 18 травня 2016 року ОСОБА_1 у власний автомобіль марки "ЛУАЗ" завантаживмотопомпу заводського виробництва марки МП-800, 4 пожежних шланги, водозабірний шланг, 5 металевих тичок, металевий шрайбер та 3 підхватки і доставив зазначені речі до Федорівського лісництва де вони були використанні при вчиненні кримінального правопорушення. Ціобставини підтверджуються: поясненнями ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, даними працівникам поліції 18 травня 2016 року; протоколами допиту ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 10 червня 2016 року; поясненнями, даними ОСОБА_1 в судовому засіданні 19 серпня 2016 року, наявними у звукозаписах та журналісудового засідання.

А тому апеляційний суд правильний висновок, що речовий доказ - указаний автомобіль належить засудженому ОСОБА_1, який знав про його незаконне використання.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 6 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" (v0010700-09) знаряддями злочину у справах про злочини проти власності слід вважати предмети чи технічні засоби, які умисно використовувалися особою чи особами, у співучасті з якими було вчинено такий злочин. Зокрема, транспортні засоби можуть бути визнані знаряддям злочину не лише тоді, коли вони використовувалися для безпосереднього заволодіння чужим майном, а й тоді, коли без їх використання вчинення злочину було б неможливим чи надто складним (транспортування членів злочинної групи до місця вчинення злочину, перевезення викраденого майна з місця вчинення злочину тощо). Рішення про конфіскацію таких речових доказів суд може прийняти за умови, що їх визнано знаряддями злочину і вони належать винній особі.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, відповідно до постанови від 18 травня 2016 року автомобіль марки "ЛУАЗ" було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення про зміну вироку районного суду в частині вирішення питання щодо речових доказів, ретельно перевірив сукупність доказів, дав їм належну оцінку й обґрунтовано прийняв рішення про конфіскацію речового доказу зазначеного автомобіля в дохід держави.Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би тягнули за собою скасування ухвали апеляційного суду, суд апеляційної інстанції у справі не допустив.

Обґрунтування касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з наданих до скарги копій судових рішень убачається, що підстав для її задоволення немає.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 31 жовтня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.