доповідача Мороза М. А., суддів Колесниченка В. М., Наставного В. В., за участю прокурора Гаврилюка С. М., при секретарі Асановій Є. С., розглянула в судовому засіданні 13 квітня 2017 року в м. Києві кримінальне провадження № 12014150160000117 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та захисника Сологуба С.М. на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2016 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1, такого, що немає судимості, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2016 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 08 квітня 2014 року близько 15.00 год., керуючи автомобілем "Opel Omega", рухаючись по вул. Піонерська у с. Березнегувате зі швидкістю, яка перевищувала 69,5 км/год., на порушення вимог пунктів 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) не вибрав безпечну швидкість для руху автомобіля, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості при виявленні об'єктивно видимої перешкоди та допустив зіткнення з трактором "МТЗ-50" під керуванням водія ОСОБА_8, який виїхав на вул. Піонерська з порушенням пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , а саме, виїжджаючи на дорогу з автозаправної станції водій трактора не надав перевагу у русі автомобілю та перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це не створить небезпеки іншим учасникам руху. Внаслідок ДТП ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломами четвертого ребра справа, правобічного гемопневмотораксу, підшкірної емфіземи, що ускладнилось післятравматичною правосторонньою пневмонією.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що аварійну ситуацію створив водій ОСОБА_8, якого за дані порушення притягнуто до адміністративної відповідальності. Заперечує висновки автотехнічних експертиз. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України (далі - КПК (4651-17) ). Просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу злочину.

У касаційній скарзі захисник Сологуб С.М. посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що причиною ДТП явилось порушення водієм ОСОБА_8 правил дорожнього руху, а ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути ДТП. Зазначає, що належних доказів винуватості ОСОБА_6 матеріали провадження не містять. Вважає, що швидкість руху автомобіля "OpelOmega" в експертизі визначено невірно. Просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, який просив скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даного провадження апеляційним судом залишились не виконаними.

В апеляційних скаргах засудженого та його захисника ставилось питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх доводів вони посилалися на те, що причиною ДТП явилось грубе порушення водієм ОСОБА_8 правил дорожнього руху, а виходячи з положень п. 1.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила, ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути ДТП. Також засуджений та його захисник заперечували висновок судової автотехнічної експертизи № 930 від 14 серпня 2015 року, вказуючи на можливу помилку у формулі розрахунку швидкості руху автомобіля ОСОБА_6 Стверджували, що допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_9 вважав зазначений на схемі слід гальмування слідом бокового заносу (юзу), що дає підстави для перерахунку показника швидкості руху автомобіля за іншим коефіцієнтом. Зазначали, що судом не враховано правовий висновок, викладений у Постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2014 року у справі № 5-18кс14, згідно з яким у випадку виникнення ДТП за участі кількох водіїв, наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК, потребує встановлення причинного зв'язку між діяннями (порушенням правил дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто, з'ясування ступеню участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку; при цьому особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен з водіїв.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг усі зазначені апелянтами доводи ретельно не перевірив і свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції належним чином не мотивував.

Тому колегія суддів вважає, що у зв'язку з невідповідністю ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені в апеляційних і касаційних скаргах, та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального та кримінального процесуального закону.