Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

доповідача Мороза М.А., суддів Колесниченка В. М., Наставного В. В., за участю прокурора Деруна А. І., при секретарі Асановій Є. С.,

розглянула в судовому засіданні 13 квітня 2017 року у м. Києві кримінальне провадження № 12015080350000795 за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 23 березня 2016 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Молочанська Запорізької області, мешканця АДРЕСА_1, судимого вироком від 02 грудня 2015 року за ч. 1 ст. 185 і ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) (далі - КК) на 2 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 286 КК на строк 5 років, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК зараховано невідбуте покарання за попереднім вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 02 грудня 2015 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 286 КК на строк 5 років, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2016 року вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінено, призначено покарання кожному у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 286 КК із застосуванням ст. 69 КК на строк 3 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК попередній вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 02 грудня 2015 року постановлено виконувати самостійно.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими у тому, що вони 09 червня, 23 серпня та 09 листопада 2015 року у м. Токмак, діючи повторно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, незаконно заволоділи транспортними засобами: мопедом "SUZUKI LEX", що належить ОСОБА_8, вартістю 6 731 грн; скутером "HONDA-DIO ZX", що належить ОСОБА_9, вартістю 8 783 грн; скутером "ALPFA", що належить ОСОБА_10, вартістю 6 112 грн.

Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в період з 08 липня по 09 листопада 2015 року у м. Токмак, діючи повторно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, вчинили 11 епізодів таємного викрадення чужого майна, заволодівши таким чином майном: ОСОБА_11 вартістю 1 750 грн, ОСОБА_12 - 980 грн, ОСОБА_13 - 500 грн і 500 грн, ОСОБА_14 - 3 914 грн, ОСОБА_15 - 2 200 грн, ОСОБА_16 - 1 740 грн, ОСОБА_17 - 3 395 грн, ОСОБА_18 - 1 300 грн, ОСОБА_19 -500 грн, ОСОБА_20 - 7 605 грн.

Також ОСОБА_7 у жовтні 2015 року у м. Токмак вчинив 3 епізоди таємного викрадення чужого майна, заволодівши майном ОСОБА_21 вартістю 2 100 грн, ОСОБА_22 - 1 500 грн, ОСОБА_23 - 500 грн.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам ОСОБА_6 й ОСОБА_7 через м'якість. Посилається на безпідставне застосування ст. 69 КК. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України (далі - КПК).

У запереченні на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_6 вважає доводи касаційної скарги безпідставними і просить залишити судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та правильність кваліфікації їх дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особам засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через м'якість є обґрунтованими.

Як видно з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винних та обставини, що впливають на призначення покарання, зокрема, пом'якшуючі покарання обставини, якими суд визнав визнання обвинуваченими своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди, та не встановивши обтяжуючих покарання обставин, призначив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обґрунтоване покарання у межах санкцій ч. 2 ст. 185 і ч. 2 ст. 286 КК.

Приймаючи рішення про пом'якшення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК нижче мінімального строку, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК, апеляційний суд послався на їх молодий вік, наявність постійного місця проживання, позитивну характеристику ОСОБА_7 та посередню - ОСОБА_6, те, що обидва обвинувачених виховувались у неповних сім'ях.

Однак, апеляційний суд в ухвалі не зазначив, яким чином зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Крім того, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 протягом незначного проміжку часу вчинили відповідно чотирнадцять та сімнадцять епізодів умисних корисливих злочинів, чотири з яких відносяться до категорії тяжких. Дані злочини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчиняли повторно та за попередньою змовою групою осіб, з використанням спеціальних навиків відкриття автомобілів, з яких вчинялися крадіжки. Шкода потерпілим на даний час у повному обсязі не відшкодована.

На думку колегії суддів, за наведених судом обставин кримінального провадження та за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновок суду щодо виду та розміру покарання, призначене ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання є не мотивованим і занадто м'яким.

З огляду на викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового апеляційного розгляду, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, та прийняти рішення згідно з вимогамизакону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати.

Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.