Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Орлянської В.І., Лагнюка М.М.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю прокурора Цигана Ю.В.,

захисника ШевчукО.С.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240270001219, за обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 7 грудня 1995 року Хмельницьким обласним судом за ст. 86-1, ст. 17, ч. 4 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ст. 94, ч. 2 ст. 17 п. "г" ч. 2 ст. 93, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до смертної кари - розстрілу, з конфіскацією всього особистого майна; 7 березня 1997 року згідно Указу Президента України про помилування смертна кара - розстріл замінена на 20 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; звільнений з Коростенської ВК № 71 Житомирської області 19 червня 2015 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ст. 348 КК України, за касаційною скаргою захисника Шевчук О.С., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2016 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено:

- за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт;

- за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту;

- за п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі;

- за ст. 348 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Захисник Шевчук О.С., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, у своїй касаційній скарзі, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 та пом'якшення покарання. Вважає, що покарання призначене засудженому не відповідає тяжкості вчинених засудженим злочинів та його особі внаслідок суворості. В обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що суд при винесенні свого рішення та призначенні ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі не врахував дані про особу винного та пом'якшуючі його вину обставини.

За вироком суду, ОСОБА_2, будучи раніше судимим 7 грудня 1995 року Хмельницьким обласним судом за ст. 86-1, ст. 17, ч. 4 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ст. 94, ч. 2 ст. 17 п. "г" ст. 93, ст. 42 КК України до смертної кари - розстрілу, з конфіскацією всього особистого майна, а 7 березня 1997 року згідно Указу Президента України про помилування смертна кара розстріл була замінена на 20 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнившись 19 червня 2015 року з Коростенської ВК №71 Житомирської області по відбуттю строку покарання, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисні кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи, в тому числі умисні вбивства, та проти власності.

Так, 3 листопада 2015 року близько 20-ї години 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, через вхідні двері, які з вулиці відчинив невстановленим предметом, непомітно проник у веранду будинку колишньої дружини ОСОБА_3, який розташований за адресою АДРЕСА_2, з метою спричинення їй тілесних ушкоджень та помсти через відмову спільного проживання. На той час з жилої частини будинку на веранду вийшла ОСОБА_3 Побачивши її, ОСОБА_2 схопив обома руками її за шию та почав душити. Остання, вчинивши опір, вирвалась, почала кричати та кликати на допомогу. На її крик з кімнати будинку вийшла її донька ОСОБА_4, яка тримала у руці молоток та намагалась припинити вчинення насильства стосовно матері, здійснити її захист, один раз вдарила ОСОБА_2 молотком по плечу. Однак, ОСОБА_2 вирвав молоток з рук ОСОБА_4 та поклав його на підлогу. Після цього взяв із серванту, розташованого у веранді будинку, порожню пляшку з-під пива і з мотивів помсти умисно завдав ОСОБА_4 один удар в тім'яну ділянку голови. В результаті удару ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

3 листопада 2015 року близько 20-ї години 35 хвилин ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність, умисно взяв з серванту чергову порожню пляшку з-під пива, наблизився до ОСОБА_3 та, незважаючи на її вимоги покинути помешкання, умисно завдав їй удар в лобно-тім'яну ділянку голови, від якого скляна пляшка розбилась об голову та своїми уламками порізала м'які частини голови та лівої кисті потерпілої ОСОБА_3, спричинивши їй тілесне ушкодження легкого ступеня тяжкості. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виштовхали ОСОБА_2 на подвір'я будинку, зачинили за ним вхідні двері та викликали працівників поліції.

10 листопада 2015 року близько 7-ї години ОСОБА_2 з метою спричинення тілесних ушкоджень матері колишньої дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_5, прийшов до її домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3. З мотивів помсти за відмову у спільному проживанні з ним її доньки ОСОБА_3, із заздалегідь приготовленою дерев'яною рейкою він зайшов у сарай на території вказаного домогосподарства, де знаходилась ОСОБА_5 Там ОСОБА_2 дерев'яною рейкою умисно завдав п'ять ударів по голові ОСОБА_5, від яких остання захищалась, підставляючи кисті своїх рук, проте від отриманого шостого удару, який їй влучив у голову, впала на підлогу, свідомо не подаючи ознак життя. Після цього ОСОБА_2 покинув приміщення сараю, зовні закрив за собою вхідні двері та пішов у невстановленому напрямку. Таким чином, ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

14 листопада 2015 року близько 7-ї години ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, проходив повз будинок АДРЕСА_4 На його території засуджений побачив ОСОБА_6, який у 1991 році як потерпілий давав показання у кримінальній справі, за результатами судового розгляду якої вироком Шепетівського районного суду від 17 липня 1991 року ОСОБА_2 було засуджено за ч. 3 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. З метою з'ясування стосунків із ОСОБА_6 та помсти за давання останнім як потерпілим показань, ОСОБА_2 зайшов на територію домогосподарства потерпілого. Під час розмови, на ґрунті тривалих неприязних відносин, що були між ним та ОСОБА_6, виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 вирішив умисно, протиправно позбавити життя ОСОБА_6 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, підняв із землі дерев'яний макогін і завдав ним потерпілому ОСОБА_6 удар у праву скронево-потиличну ділянку голови. Після отриманого удару ОСОБА_6, рятуючись від нападу, побіг у будинок. ОСОБА_2 з метою доведення до кінця свого злочинного наміру, спрямованого на вбивство останнього, наздоганяючи потерпілого, забіг у приміщення будинку. Рятуючись від ОСОБА_2, ОСОБА_6 забіг у приміщення ванної кімнати. ОСОБА_2 наздогнав його та умисно вбив шляхом нанесення дерев'яним макогоном численних ударів у голову, заподіявши останньому тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_6 помер на місці події.

ОСОБА_2, вчинивши за вказаних обставин умисне вбивство ОСОБА_6, покидаючи приміщення будинку, з ванної кімнати вийшов у коридор, тримаючи у руках дерев'яний макогін. У цей час побачив співмешканку загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_7, яка почула крики ОСОБА_6 і вийшла з кімнати, в якій відпочивала, в коридор з долотом у руці. Розуміючи, що його викрито, ОСОБА_2 з метою приховати щойно вчинене ним умисне вбивство ОСОБА_6, вирішив умисно позбавити життя ОСОБА_7 З цією метою близько 7-ї години 10 хвилин 14 листопада 2015 року, перебуваючи у приміщенні коридору вказаного будинку, ОСОБА_2 умисно вбив ОСОБА_7 шляхом нанесення численних ударів дерев'яним макогоном по її голові. Внаслідок завданих ударів остання отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_2, перебуваючи в їх будинку АДРЕСА_4 з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном таємно викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки "Nokia 1280", вартістю 225 грн. 63 коп. зі стартовим пакетом мобільного оператора ПрАТ "Київстар" вартістю 20 грн., належний ОСОБА_7 мобільний телефон марки "Samsung GTE 1200I", вартістю 112 грн. 10 коп. зі стартовим пакетом мобільного оператора ПрАТ "Київстар", вартістю 20 грн., 1 кг яблук сорту "Кальвін Сніжний", вартістю 8 грн. за кілограм, поліетиленовий пакет, вартістю 3 грн., а всього заволодів майном на загальну суму 388 грн. 73 коп.

16 листопада 2015 року приблизно о 16 години 50 хвилин на території поля, що розташоване поблизу с. Вербівці Шепетівського району Хмельницької області, під час проведення працівниками Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області заходів, направлених на затримання підозрюваного ОСОБА_2 у вчиненні ним вказаних кримінальних правопорушень, останній уникав затримання його працівниками поліції. Ігноруючи законні вимоги інспектора патрульної служби Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8, який виконував службовий обов'язок по затриманню злочинця, ОСОБА_2 на його вимогу зупинитись та здатись правоохоронним органам, з метою усунення перешкод та подальшого переховування від правоохоронних органів, тримаючи у правій руці господарський ніж, розвернувся, направив ніж та з метою вбивства пішов з ним навпроти інспектора поліції ОСОБА_8 Наблизившись до нього на відстань 1,5-2 м, з метою вбивства замахнувся ножем, намагаючись завдати йому удар. ОСОБА_8, діючи відповідно до п. 1 ч. 4, п. 2 ч. 6 ст. 46 Закону України "Про Національну поліцію", дістав з кобури табельну вогнепальну зброю пістолет Макарова серії НОМЕР_1, 1976 року випуску, який був виданий на підставі розпорядження начальника Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 16 листопада 2015 року, здійснив постріл у ОСОБА_2, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді наскрізного непроникаючого поранення живота з ушкодженням черевної стінки, крила лівої клубової кістки таза та лівої сідниці, які відносяться до категорії тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, як таке, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ШевчукО.С., яка підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора Цигана Ю.В., який не підтримав касаційну скаргу захисника та просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, за які його засуджено та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисником не оскаржується.

Що ж стосується доводів касаційної скарги про порушення щодо ОСОБА_2загальних засад призначення покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону. Зокрема, судом враховано характеризуючи дані ОСОБА_2, а саме те, що по місцю проживання він характеризується негативно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, будучи раніше засудженим за вбивство до виняткової міри покарання - смертної кари, яка в порядку помилування замінена на 20 років позбавлення волі, через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив низку умисних злочинів, зокрема, особливо тяжкий - вбивство двох осіб. Крім того, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2, наслідки вчиненого та відніс до обставин, що обтяжують покарання засудженого вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, щодо особи похилого віку, повторність, рецидив злочинів. Обставиною, що пом'якшує покарання засудженого судом визнано активне сприяння розкриттю злочину.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги щодо суворості призначеного ОСОБА_2 покарання - безпідставні.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів про те, що засуджений підлягає постійній ізоляції від суспільства, якою відповідно до положень Кримінального кодексу України (2341-14) є довічне позбавлення волі. Призначене засудженому покарання є необхідним і справедливим.

Колегія суддів вважає, що наведені у доводах касаційної скарги обставини, що на думку захисника пом'якшують призначене йому покарання, не містять якісних характеристик, які б зменшували ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та давали б підстави для пом'якшення призначеного покарання і крім того, були вже враховані судом.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області, погодилася з висновками суду першої інстанції, і залишила вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначеного засудженому покарання без зміни, про що в ухвалі наведено мотиви прийнятого рішення.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_2, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 442, 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника Шевчук О.С., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.