доповідача Мороза М. А., суддів Наставного В. В., Слинька С. С., за участю прокурора Дехтярук О. К., захисника Буняєва О. В., при секретарі Гапоні В. О., розглянула в судовому засіданні 06 квітня 2017 року в м. Києві кримінальне провадження № 120152200600205 за касаційними скаргами захисника Буняєва О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_7 та представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката Лихачова Р.Б. на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2016 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 185 КК (далі - КК) на строк 1 рік, за ч. 1 ст. 115 КК на строк 8 років, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання 8 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2016 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 26 січня 2015 року, близько 20.00 год., знаходячись м. Харкові у квартирі за місцем проживання ОСОБА_10, під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел, спрямований на позбавлення останнього життя, дістав розкладний ніж, яким наніс ОСОБА_10 двадцять ударів в область шиї та грудної клітки, заподіявши йому згідно висновку судово-медичної експертизи № 7/307-Дм/15 від 23 березня 2015 року тяжкі тілесні ушкодження у виді множинних колото-різаних поранень шиї та грудної клітки, внаслідок чого потерпілий помер на місці.

Крім того, ОСОБА_7, після вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 таємно викрав його мобільний телефон "Айфон 4" вартістю 4 255 грн.

У касаційний скаргах:

захисник Буняєв О.В., не оспорюючи кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК, просить судові рішення щодо засудженого змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 118 КК, посилаючись на те, що підзахисний перебував у стані необхідної оборони, оскільки вимушений був захищатися від неправомірного посягання з боку потерпілого. Також зазначає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про проведення комплексної психолого-психіатричної та психологічної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_7, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 486 КПК. Крім того вважає, що судом не повною мірою врахована особа ОСОБА_7 та обставини, що пом'якшують покарання;

представник потерпілої Лихачов Р.Б. просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на порушення судом вимог ст. 374 КПК. При цьому вказує, що обвинувачення не конкретизовано, фабула злочину належним чином не викладена, зокрема за епізодом за ч. 1 ст. 115 КК не розкрито спосіб вбивства, а саме взаємне розташування обвинуваченого та ОСОБА_10 в момент вбивства, послідовність дій ОСОБА_7 та не наведено локалізацію ударів; за епізодом за ч. 1 ст. 185 КК не конкретизовано предмет злочину (технічні характеристики, параметри корпусу, дисплею), не зазначено розмір шкоди, завданої злочином, а лише вказана вартість викраденого майна, що на думку представника, перешкодило реалізації загальних засад кримінального провадження, зокрема в частині п.п. 14, 15 ч. 1 ст. 7 КПК. Крім того, вказує, що судом не розглянуто клопотання щодо додаткової кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 146 та ч. 3 ст. 161 КК. Вважає, що свідок ОСОБА_11 мав безпосереднє відношення до вчинення вбивства, проте суд цей факт не перевірив, а обмежився лише висунутим прокурором обвинуваченням. Також вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є несправедливим внаслідок м'якості. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У запереченнях на касаційну скаргу захисник Буняєв О.В. просить касаційну скаргу представника потерпілої Лихачова Р.Б. залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав свою касаційну скаргу, думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження касаційним судом встановлено, що висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_10 ґрунтується на сукупності зібраних під час досудового розслідування та ретельно досліджених судом доказах, яким дана належна оцінка, і є обґрунтованим.

Зокрема, цей висновок підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, даними протоколів огляду місця події, слідчого експерименту, висновками судово-медичних, цитологічної, психіатричної та психологічної експертиз, а також показаннями самого ОСОБА_7, який не заперечував факту заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень ножем, але стверджував, що наніс їх під час захисту від протиправних дій самого потерпілого.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, колегія суддів вважає непереконливими.

З урахуванням зібраних та досліджених доказів суд першої інстанції обґрунтовано не погодився із доводами захисту про те, що ОСОБА_7 діяв в межах необхідної оборони, оскільки умисел на вбивство у останнього виник вже під час конфлікту з мотивів неприязних стосунків з потерпілим, саме він прийшов додому до ОСОБА_10 з метою викриття його нетрадиційної орієнтації, першим наніс удар пляшкою по голові останньому, а потім застосував ніж, яким наніс 20 ударів, хоча потерпілий не мав при собі зброї.

Враховуючи, що судом не встановлено об'єктивних даних протиправної поведінки потерпілого ОСОБА_10 щодо ОСОБА_7, які б свідчили про перебування останнього у стані необхідної оборони, колегія суддів не вбачає підстав для перекваліфікації злочинних дій засудженого на ст. 118 КК. Сукупність зібраних у провадженні та досліджених судом доказів, у тому числі показань самого ОСОБА_7, висновів судово-медичних експертиз про характер виявлених у ОСОБА_10 та ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, а також їх всебічна, повна та об'єктивна оцінка судом свідчать про правильність встановлення фактичних обставин та обґрунтованість кваліфікації злочинних дій засудженого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК.

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про те, що судом не проведено комплексну психолого-психіатричну та психологічну експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_7, наявності захворювання та затримки психічного розвитку, оскільки у провадженні були проведені психіатрична та психологічна експертизи і на поставлені питання були дані вичерпні відповіді (т. 2 а.п. 197-199, т. 3 а.п. 58-74).

Що ж стосується доводів касаційної скарги представника потерпілої про незаконність та необґрунтованість постановлених щодо ОСОБА_7 судових рішень через допущені судами першої та апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки фактичні обставини вчинених засудженим злочинів встановлені правильно та ґрунтуються на сукупності належних, допустимих та достовірних доказах, яким у вироку дано належну оцінку.

Крім того, відповідно до вимог ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення. Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного обвинувальному акті, лише у частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Апеляційним судом перевірялися доводи апеляцій, у тому числі апеляції потерпілої, які аналогічні доводам касаційної скарги її представника та з наведенням відповідних мотивів були визнані безпідставними. Касаційним судом також встановлено, що апеляційний розгляд було проведено відповідно до вимог закону, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Даних, які б свідчили, що під час досудового розслідування та судового розгляду цього провадження допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, яке б тягнуло безумовне скасування судових рішень, або неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_7 призначено судом відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням даних про його особу, обставини, що пом'якшує покарання - вчинення злочину у неповнолітньому віці, його відношення до вчинених злочинів, ініціативи та мети для знайомства з потерпілим, кількості нанесених останньому тілесних ушкоджень та наслідків злочину, а також відсутності обставин, що обтяжують покарання. Саме з урахуванням усіх обставин, суд призначив ОСОБА_7 фактично мінімальне покарання, передбачене санкцією більш тяжкого закону. Призначене покарання є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження ним нових злочинів.

Підстав для скасування чи зміни судових рішень не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК, колегія суддів

Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника БуняєваО.В. та представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката Лихачова Р.Б. - без задоволення.