Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Мороза М.А., Слинька С.С.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши в судовому засіданні об'єднані кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015110310001874 від 27 жовтня 2015 року та за № 12016110310000384 від 20 лютого 2016 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Великі Гуляки Фастівського

району Київської області, громадянина

України, зареєстрованого та проживаючого за

адресою: АДРЕСА_1

за ст.ст. 125 ч. 2, 185 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Ковальчука О.С.,

у касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом апеляційної інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування вироку апеляційного суду. Зокрема вказує на те, що у вироку апеляційного суду при зазначенні формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, відсутній один епізод обвинувачення щодо викрадення майна ОСОБА_3 20 лютого 2016 року, за яким ОСОБА_1 було визнано винним і засуджено вироком суду першої інстанції, доведеність і обставини якого не оспорювалися в апеляційному порядку. В доповненнях до касаційної скарги прокурор зазначає, що у вироку апеляційного суду в порушення вимог ст. 420 ч. 2 КПК України не зазначено рішення по суті вимог апеляційних скарг прокурорів та обвинуваченого.

Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2016 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці;

- за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України покарання ОСОБА_1 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2013 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання період його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі та строк відбуття покарання вказано рахувати з 22 лютого 2016 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але не більше як на 60 днів.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Так, 26 жовтня 2015 року близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин штовхнув ОСОБА_4, в результаті чого останній впав на землю. Після цього, ОСОБА_1 наніс декілька ударів руками в обличчя ОСОБА_5, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я останнього.

Крім того, ОСОБА_1 20 лютого 2016 року о 02 годині 00 хвилин, повторно, з метою збагачення за рахунок викрадення чужого майна, таємно, з корисливих мотивів, перелізши через паркан, проник на територію подвір'я домоволодіння АДРЕСА_3 де шляхом відчинення дверей, проник до сарайного приміщення, звідки викрав бензопилу марки "GoodL'uck", вартістю 1 500 гривень, бензопилу марки "GSP 4520", вартістю 1 500 гривень та велосипед марки "Ardis", вартістю 1000 гривень, після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4 000 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 20 лютого 2016 року о 03 годині з корисливих мотивів, повторно, таємно, проник через паркан до території домоволодіння АДРЕСА_4 де з сарайного приміщення здійснив крадіжку алюмінієвого бідону, вартістю 200 грн., та металевої діжки, вартістю 150 грн., після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 350 грн.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2016 року в частині призначено покарання скасовано та ухвалено в цій частині свій вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 125 ч. 2, 185 ч. 3 КК України, та призначено йому покарання за ст. 125 ч. 2 КК України у виді 3 місяців арешту, за ст. 185 ч. 3 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного даним вироком покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2013 року та остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосування більш суворого покарання, у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. При цьому, вирок суду апеляційної інстанції має відповідати загальним вимогам для вироків, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення та рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався з огляду на наступне.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, - Пророченка О.С. та першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н., погодився з їх доводами щодо необхідності призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання та ухвалив новий вирок на підставі ст. 420 ч. 1 п. 2 КПК України, мотивувавши своє рішення в цій частині та призначивши йому покарання за ст.ст. 125 ч. 2, 185 ч. 3, 70, 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

Разом із цим, апеляційний суд, визнаючи винним ОСОБА_1 за ст.ст. 125 ч. 2, 185 ч. 3 КК України зазначив у своєму вироку лише два епізоди вчинених злочинних дій обвинуваченого, за якими його визнано винним, залишивши поза увагою третій епізод вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яким останній також був визнаний винним та засуджений вироком суду першої інстанції і який не оскаржувався учасниками судового провадження в апеляційному порядку в цій частині. Зокрема, вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 було визнано винним у тому, що він 20 лютого 2016 року о 03 годині повторно, таємно, з корисливих мотивів, проник через паркан до території домоволодіння АДРЕСА_4, де з сарайного приміщення здійснив крадіжку чужого майна потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 350 грн. Проте зазначений епізод обвинувачення відсутній у вироку апеляційного суду від 26 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1 та не врахований при викладі формулювання обвинувачення, визнаного апеляційним судом доведеним. Мотивів ухваленого рішення в цій частині апеляційний суд не навів.

Крім того, апеляційний суд, погоджуючись із доводами апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. щодо розміру покарання, яке за сукупністю вироків необхідно призначити ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, не дав відповіді на те, чому доводи апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - Пророченка О.С. щодо необхідності призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці є безпідставними і чому він залишив їх без задоволення.

Також в порушення положень частини 2 статті 420 КПК України в резолютивній частині вироку апеляційного суду відсутнє рішення по суті вимог апеляційних скарг прокурорів та обвинуваченого.

За таких обставин, вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 не можна вважати законним і обґрунтованим, тому він відповідно до ст.ст. 438 ч. 1 п. 1, 436 ч. 1 п. 2 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а доводи прокурора в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Інші доводи прокурора відсутності у рішенні апеляційного суду відповіді на довід апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного засудженому покарання є безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам провадження, оскільки згідно змісту апеляційних скарг прокурорів таке питання в них не зазначалося.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України (4651-17) , та прийняти законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати положенням ст.ст. 370, 418 КПК України.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 вироком районного суду залишено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому запобіжний захід йому слід вважати продовженим на строк не більше як на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважати продовженим на строк 60 днів.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.