Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої Щепоткіної В.В., суддів: Єленіної Ж.М., Леона О.І., за участю: секретаря судового засідання Асанової Є.С., прокурора Матюшевої О.В., захисника Цалкіна О.Г., засудженого ОСОБА_7, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015080050005437 за обвинуваченням ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області Юрченка Ю.С. на вирок Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 07 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 листопада 2016 року,

Вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 07 червня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Прийняте рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 16 листопада 2015 року близько 20 години 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на проїжджій частині біля кафе "Оскар ПАБ" на вул. Штурмова, 9 у місті Запоріжжя, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи умисно, з особливою зухвалістю направив в напрямку ОСОБА_8 ствол гладко-ствольної мисливської рушниці та зробив два постріли, у результаті чого заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04 листопада 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на порушення місцевим судом вимог статей 349, 374 КПК. На думку прокурора, місцевий суд неправильно розглянув справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки ОСОБА_7 лише частково визнав свою вину. Крім того, всупереч прийнятому рішенню про розгляд справи у скороченому порядку суд у вироку здійснив оцінку доказів по справі, в порушення вимог ст. 374 КПК не вказавши при цьому які саме докази оцінювались та обставини, які ними підтверджені. Розмір призначеного ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки прокурор вважає м'яким, а звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК - неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В порушення вимог ст. 419 КПК апеляційний суд доводів прокурора належним чином не перевірив та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни. Також вважає, що без дослідження доказів апеляційний суд не міг в ухвалі робити висновок щодо напрямку здійснених ОСОБА_7 пострілів.

Засуджений ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Матюшевої О.В. на підтримку касаційної скарги, засудженого ОСОБА_7 та захисника Цалкіна О.Г., які заперечили проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі й запереченнях доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_7 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 4 ст. 296 КК у касаційному порядку не оскаржені.

Доводи касаційної скарги прокурора про порушення місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК під час визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження є безпідставними.

Згідно приписів ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо порти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину у вчиненні хуліганських дій визнав повністю та підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини, уточнивши лише що постріли здійснював у напрямку потерпілого - в землю.

При цьому ОСОБА_7 не заперечував проти проведення судового розгляду у скороченому порядку. Не заперечували проти такого порядку судового розгляду й інші учасники провадження, в тому числі і прокурор.

Таким чином, допитавши обвинуваченого та потерпілого, врахувавши думку учасників судового провадження про проведення судового розгляду у скороченому порядку, з'ясувавши правильність розуміння ними змісту обвинувачення та роз'яснивши відповідні наслідки такого розгляду, суд відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК обґрунтовано визнав недоцільним дослідження доказів по справі щодо обставин, які ніким не оспорювались.

З огляду на те, що згідно обвинувального акту органами досудового розслідування не було встановлено точного напрямку здійснених ОСОБА_7 пострілів, розглядаючи справу у межах висунутого обвинувачення, суд не був зобов'язаний встановлювати такий напрямок, оскільки в даному випадку це не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК.

Враховуючи викладене, порушень вимог ч. 3 ст. 349 КПК при розгляді справи судом першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Безпідставними є й доводи прокурора про порушення місцевим судом вимог ст. 374 КПК при оцінці доказів. Як убачається з вироку, розглядаючи справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, інших доказів, окрім показань обвинуваченого і потерпілого, місцевий суд не досліджував й оцінки їм не давав.

Вирок суду є законним і обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу винного, який хоча і вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, проте до кримінальної відповідальності притягується вперше, визнав вину, характеризується позитивно, має родину та тісні сімейні зв'язки.

При цьому, в повній мірі врахувавши пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття та відшкодування потерпілому збитків, а також думку потерпілого, який просив засудженого суворо не карати, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, поклавши обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Призначене ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати його явно несправедливим через м'якість колегія суддів не убачає. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі прокурора.

Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, доводи якої аналогічні доводам його касаційної скарги, навівши в ухвалі докладні мотиви й підстави визнання апеляційної скарги необґрунтованою, апеляційний суд правильно залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 без зміни.

Іншої оцінки обставинам, які були встановлені місцевим судом у вироку, апеляційний суд не давав, а тому доводи прокурора про порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів є необґрунтованими.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд

Вирок Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 07 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 листопада 2016 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурор - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.