Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Наставного В.В., суддів Мороза М.А., Крижановського В.Я., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2016 року та вирок Апеляційного суду Рівненської області від 21 лютого 2017 року щодо нього,

вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2016 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 187 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 21 лютого 2017 року вказаний вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій та призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, що є його власністю.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку зазначених судових рішень в касаційному порядку.

Проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 КПК України.Так, в порушення вимог ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі не зазначено в чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість вироків судів обох інстанцій згідно з вимогами ст. 438 ч. 1 КПК України і доводи на обґрунтування цього. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для скасування або зміни судових рішень, відповідно до ст. 438 КПК України.

Так, відповідно до ст. 438 ч. 1 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу,має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при його винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Також, в порушення ст. 427 ч. 5 КПК України до касаційноїскарги не додано копій вироків судів обох інстанцій, які мають бути завірені належним чином, як це передбачено п. 13.7 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 (v0173750-13) (копії судових рішень мають бути належним чином оформлені та засвідчені відбитком гербової печатки суду), а додані копії судових рішень не відповідають таким положенням.

Вказані недоліки касаційної скарги засудженого перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Залишення касаційної скарги без руху не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України (4651-17) , у межах строку на касаційне оскарження.

Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, колегія суддів

залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху.

Встановити засудженому ОСОБА_4 п'ятнадцятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.