Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А., суддів Зубара В.В., Марчук Н.О.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника Гуменецького І.І. на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2016 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2015 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України і призначено йому покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2016 року на стадії виконання вироку зараховано засудженому ОСОБА_5 в строк основного покарання термін попереднього ув'язнення з 29 квітня 2011 року по 08 травня 2012 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2016 року на цій же стадії відмовлено у задоволенні клопотання захисника Гуменецького І.І. про застосування щодо ОСОБА_5 Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) . Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу захисника Гуменецького І.І. залишено без задоволення, а вищевказану ухвалу - без зміни. У касаційній скарзі захисник ГуменецькийІ.І. просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що ОСОБА_5 є суб'єктом амністії відповідно до Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) , рішення судів обох інстанцій про відмову у його застосуванні не ґрунтуються на законі.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни до Конституції України (254к/96-ВР) , які внесені Законом України від 02 червня 2016 року № 1401- VIII (1401-19) "Про внесення змін до Конституції".

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України касаційне оскарження судового рішення забезпечується у визначених законом випадках.

Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначено в частинах 1 і 2 статті 424 КПК України. Це стосується вироків та ухвал про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлених щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвал суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України (4651-17) .

Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за правилами розділу VIII КПК України (4651-17) "Виконання судових рішень" і порядок їх вирішення врегульовано в статті 539 цього Кодексу, згідно з якою за наслідками розгляду відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

В судових засіданнях з вирішення питань виконання вироку не з'ясовуються питання щодо факту вчинення злочину, наявності достатньої сукупності доказів, кримінально-правової кваліфікації дій засудженого тощо - вони вже з'ясовані на попередніх стадіях кримінального провадження, а тому рішення суду, ухвалені на стадії виконання вироку, не можуть перешкоджати "подальшому провадженню". Закон України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) положень щодо касаційного оскарження ухвалених на його підставі судових рішень не містить. Оскільки оскаржувані захисником судові рішення ухвалені після внесення до ст. 129 Конституції України змін і стосуються питань, пов'язаних із виконанням вироку ( відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК України), вони не перешкоджають кримінальному провадженню, тому не є предметом перегляду судом касаційної інстанції й у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, застосування правових висновків Верховного суду України, викладених у його рішенні № 5-331кс15 від 11 лютого 2015 року з аналогічних питань, не можуть застосовуватися у цьому провадженні.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Гуменецького І.І. на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2016 року щодо ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.