Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Єлфімова О. В., Шибко Л. В., розглянувши касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 грудня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013160040001890,

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок районного суду, перекваліфікувати його дії з ч. 4 ст. 187 КК України на ст. 396 КК України та постановити новий вирок.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї документи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Згідно з ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, порушивши питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, засуджений не зазначає у чому відповідно до ст. 412 КПК України полягають саме такі порушення та яким судом їх було допущено, натомість посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду та неналежну, на думку засудженого, оцінку доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Також засудженим не зазначено, які саме доводи апеляції не перевірив суд апеляційної інстанції та на які з них не надав відповіді.

Згідно зі ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.

З урахуванням зазначеного, прохання ОСОБА_4 щодо результатів розгляду касаційної скарги, не узгоджується з вимогами ст. 436 КПК України, оскільки за результатами розгляду поданої скарги він ставить питання лише щодо вироку суду першої інстанції, однак не ставить питання щодо ухвали апеляційного суду, якою оскаржуваний вирок залишено без зміни.

Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Залишення касаційної скарги без руху не перешкоджає відкриттю касаційного провадження за умови усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, якщо скарга надійде у межах строку, визначеного у ст. 426 КПК України, або не пізніше п'ятнадцятиденного строку з дня одержання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху (заявник має підтвердити, що він не пропустив цей строк при повторному зверненні до суду).

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 грудня 2016 року залишити без руху.