головуючого Дембовського С. Г., суддів за участю прокурора при секретарі Крижановського В. Я. і Мороза М. А., Кулаківського К. О., Асановій Є. С., розглянувши в судовому засіданні 23 березня 2017 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Подільського районного суду м. Києва від 1 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2016 року щодо ОСОБА_6,

Зазначеним вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Яворіва Львівської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України протягом іспитового строку на ОСОБА_6 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 528 563 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2016 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засудженого за те, що він 27 вересня 2015 року близько 20.04 год, будучи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "Mitsubishi Lancer Evo 9" та рухаючись з перевищенням максимально допустимої швидкості по вулиці Набережно-Луговій в напрямку вулиці Нижній Вал в м. Києві, в порушення п. п. 1.5, 2.3 "б", 2.9 "а", 12.1, 12.4 та 18.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та не врахувавши інформаційні дорожні знаки 5.35.1, 5.35.2 "Пішохідний перехід" і дорожню розмітку 1.14.1, які інформували його про наявність цього переходу, не зменшив швидкості і не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_7, внаслідок чого перед перехрестям з вулицею Щекавицькою допустив наїзд на останнього. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що при призначенні засудженому покарання не враховано наслідки кримінального правопорушення у виді смерті потерпілого ОСОБА_7 та обтяжуючої покарання обставини - перебування засудженого у стані алкогольного сп'яніння, а тому застосування ст. 75 КК України є безпідставним. Зазначає, що суд 2-ї інстанції безпідставно залишив вирок щодо ОСОБА_6 без зміни, оскільки призначене засудженому судом основне покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про часткове задоволення скарги та скасування ухвали апеляційного суду, перевіривши кримінальне провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор, не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, подав апеляцію, в якій порушував питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового, яким просив визнати винним ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому реальну міру покарання.

Апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, погодився з рішенням місцевого суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Однак, із таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_6, будучи в стані алкогольного сп'яніння, учинив злочин, який відповідно до положень ч. 4 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких. Тобто, суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, як про це правильно зазначено у касаційній скарзі прокурора. Також не враховано наслідки кримінального правопорушення у виді смерті особи.

Окрім того, апеляційним судом залишено поза увагою, думку потерпілих та їх представника щодо призначення засудженому покарання, оскільки, як убачається з журналу судового засідання та технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове засідання за 1 квітня 2016 року, потерпілі та їх представник у судових дебатах погодилися із думкою прокурора в частині призначення засудженому реального основного покарання у виді позбавлення на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки.

За таких обставин, звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, на думку колегії суддів, є м'яким.

Також при перевірці кримінального провадження встановлені розбіжності між журналом судового засідання апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2016 року та мотивувальною частиною ухвали апеляційного суду щодо позиції потерпілої та її представника до поданої апеляційної скарги прокурора.

Ураховуючи, що прокурор в апеляційній скарзі порушував питання про скасування вироку місцевого суду, посилаючись на безпідставне застосування щодо ОСОБА_6 ст. 75 КК України та ухвалення нового вироку, то, на думку колегії суддів, необхідно скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді у суді апеляційної інстанції, апеляційному суду належить ретельно перевірити доводи, викладенні в апеляційній та касаційній скаргах прокурора та призначити засудженому покарання, яке б відповідало тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу.