Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів: Лагнюка М.М., Орлянської В.І.,

при секретарі судового засідання Бражнику М.В.,

за участю прокурора Ткачук Г.В.,

засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

захисника засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Белінського П.Є.,

представника потерпілого ОСОБА_4,

захисника засудженого ОСОБА_5 - Рождєствіної - Смук Г.П.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 березня 2017 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100050004686 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, захисника Рождєствіної - Смук Г.П. в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року, а також прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1,

раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 146 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Бердянська, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2,

раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 146 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м. Полтави, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 146 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина Республіки Білорусь, уродженця с. Приозерне Вуглегірського району Сахалінської області, Російської Федерації, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_3,

раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 146 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації.

ОСОБА_12,

ІНФОРМАЦІЯ_6,

громадянина Російської Федерації, уродженця смт. Безенчук Самарської області Російської Федерації, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_3,

раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 146 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_12 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації.

Вироком також вирішено цивільний позов потерпілого ОСОБА_13, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_12 в касаційному порядку не оскаржуються.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8 визнано винуватими та засуджено за незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань потерпілому; за вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна та вчинення дій майнового характеру, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для здоров'я особи.

Так, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою між собою, а також з особами, матеріали провадження відносно яких виділені в окреме провадження, 16 червня 2014 року прибувши за проханням ОСОБА_14 до квартири АДРЕСА_4, для вирішення конфлікту між ОСОБА_14 та ОСОБА_13, вимагали від останнього 24000 грн. та анулювання його реєстрації у вказаній квартирі. При цьому, ОСОБА_5 з метою залякування ОСОБА_13 наніс три удари кулаком в живіт, а ОСОБА_1 погрожував ножем. Подолавши опір потерпілого, вони вивели його з квартири, застосовуючи насильство, утримували біля себе та натягнувши на голову пакет, перевезли на автомобілі "Фольксваген - Т", д.н. НОМЕР_1, до лісосмуги, що знаходиться за адресою: вул. Вишгородська, 150, м. Київ, таким чином незаконно позбавивши волі ОСОБА_13 де завдаючи удари в різні частини тіла та погрожуючи ножем, продовжували висловлювати неправомірні вимоги передачі грошових коштів, відмови від реєстрації у квартирі, спричинивши потерпілому поверхневі поранення та легкі тілесні ушкодження, а також ушкодження середньої тяжкості.

У аналогічних за касаційними вимогами та змістом касаційних скаргах засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять змінити вирок та ухвалу судів, звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням. Вважають, що з огляду на їх позитивні характеристики, відсутність судимостей у минулому, членство в громадській організації "Правий Сектор", напружений емоційний стан, пов'язаний з бажанням захистити безпомічну жінку з двома дітьми, яким супроводжувалося вчинення не тяжких злочинів, у суду є достатньо підстав для застосування ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі захисник Рождєствіна - Смук Г.П. також просить змінити постановлені відносно засудженого ОСОБА_5 судові рішення в частині призначеного покарання, звільнивши останнього від його відбування з випробуванням. На думку захисника, суд, призначаючи покарання ОСОБА_5 належним чином не врахував всіх даних про особу останнього, який раніше судимим не був, є членом громадської організації "Правий Сектор", керівництвом якої характеризувався позитивно, на спеціальних обліках не перебував, визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, відшкодував заподіяну потерплому шкоду, а також його незначну роль у скоєних злочинах, який наніс лише три удари потерпілому. Зазначає, що всі наведені обставини є достатніми для застосування положень ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності винуватості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів і особам засуджених внаслідок м'якості. Вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, переглядаючи справу за його апеляційною скаргою належним чином не перевірив його доводів про неврахування при призначенні покарання тяжкості вчинених злочинів, даних про особи засуджених та заподіяної потерпілому шкоди, який був позбавлених одного з основоположних прав людини, гарантованого Конституцією - права на особисту свободу. Не погоджується з застосуванням положень ст. 69 КК України при призначенні покарання, посилаючись на відсутність достатніх підстав для цього та вказує на безпідставність, на його думку, не призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна. Наводить доводи щодо систематичного порушення засудженими вимог обраного раніше запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник Рождєствіна - Смук Г.П., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 посилаючись на безпідставність її доводів, просила залишити без задоволення.

В запереченнях на касаційні скарги захисника Рождєствіної - Смук Г.П. в інтересах засудженого ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представник потерпілого ОСОБА_13 - адвокат Яковенко О.О. просив залишити їх без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх захисника Белінського П.Є., а також захисника засудженого ОСОБА_5 - Рождєствіної - Смук Г.П., які просили задовольнити касаційні скарги сторони захисту та вважали, що підстав для задоволення касаційних вимог прокурора немає, думку прокурора та представника потерпілого ОСОБА_4 про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг сторони захисту та необхідність задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника Рождєствіної - Смук Г.П. в інтересах засудженого ОСОБА_5, а також касаційна скарга прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Винуватість ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як убачається з вироку, призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання суд врахував дані про його особу, зокрема: відсутність судимостей у минулому, сімейний стан, те, що він не працює, однак являється членом громадської організації "Правий Сектор", керівництвом якої характеризувався позитивно, за місцем реєстрації характеризувався формально позитивно, на спеціальних обліках не перебував.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_2 суд врахував те, що він раніше судимим не був, не одружений, не працює, являється членом громадської організації "Правий Сектор", керівництвом якої характеризувався позитивно, за місцем реєстрації та попереднього проживання характеризувався негативно, на спеціальних обліках не перебував.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_5 суд також врахував дані про його особу, зокрема: відсутність судимостей у минулому, сімейний стан, те, що він не працює, однак являється членом громадської організації "Правий Сектор", керівництвом якої характеризувався позитивно, за місцем реєстрації та проживання характеризувався позитивно, на спеціальних обліках не перебував та являється студентом першого курсу університету.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_8 суд також врахував дані про його особу, зокрема: відсутність судимостей у минулому, сімейний стан, те, що він не працює, однак являється членом громадської організації "Правий Сектор", керівництвом якої характеризувався позитивно, являється громадянином Білорусії та за місцем реєстрації в Республіці Білорусь характеризувався позитивно, а також позитивно характеризувався за місцем попередньої роботи, на спеціальних обліках не перебував.

Суд, врахувавши наведені дані про особи засуджених, тяжкість вчинених злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, а інший як середньої тяжкості, визнавши обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття з огляду на поведінку засуджених, зокрема: визнання ними вини та бажання виправити ситуацію, що виникла, а також заняття суспільно корисною діяльністю в період після вчинення злочинів, про що свідчить їх волонтерська допомога, за яку їм було оголошено подяки відповідних організацій, прийшов до висновку про необхідність призначення покарання засудженим у виді позбавлення волі.

При цьому, з огляду на наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання, які суд розцінив як такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів враховуючи також дані про особи засуджених, суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для призначення покарання за ч. 3 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України. Крім того, керуючись положеннями ч. 2 ст. 69 КК України суд вирішив не призначати засудженим додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 189 КК України у виді конфіскації майна.

Водночас, вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд врахував цинічний характер дій останніх по відношенню до потерпілого, які принижували його честь та гідність і були вчинені відкрито в присутності родичів та представників правоохоронних органів, а також позицію самого потерпілого та дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційних скарг прокурора, представника потерпілого ОСОБА_16 - адвоката Яковенка О.О. в яких вони не погоджувались з призначеним засудженим покаранням внаслідок його м'якості та із застосуванням положень ст. 69 КК України, засудженого ОСОБА_5 та його захисників, а також захисника Карасьова В.М. в інтересах засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_8, які просили застосувати положення ст. 75 КК України прийшов до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

При цьому, доводи апеляційної скарги прокурора, які за своїм змістом є аналогічними доводам, наведених у його касаційній скарзі, апеляційний суд відповідно до положень ст. 419 КПК України ретельно перевірив та обґрунтовано залишив без задоволення із зазначенням мотивів прийнятого рішення, з якими також погоджується і колегія суддів.

За змістом ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.

У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов'язаний у своєму рішення зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення покарання ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 із застосуванням ст. 69 КК України і відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України ці вимоги закону врахував у повній мірі та своє рішення належним чином обґрунтував. Тому доводи касаційної скарги про відсутність, на думку прокурора, підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначення засудженим покарання колегія суддів вважає безпідставними.

Водночас, що стосується доводів касаційних скарг сторони захисту про наявність достатніх підстав для звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням, то колегія суддів вважає, що призначене судом ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, в зв'язку з чим твердження засуджених та захисника про необхідність призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України визнає безпідставними.

Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIIІ від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року залишити без задоволення.

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, захисника Рождєствіної - Смук Г.П. в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.