розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250160000518, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2015 року таухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2016 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Канева Черкаської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

за участю прокурора Кулаківського К. О.,

у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує про незаконність засудження за ч. 1 ст. 164 КК України та просить судові рішення щодо нього скасувати, призначивши новий розгляд провадження в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає про відсутність в матеріалах провадження доказів його злісного ухилення від сплати аліментів із урахуванням того, що частину заробітку він періодично перераховував на утримання неповнолітніх дітей, а також передав потерпілій транспортний засіб, який нею був реалізований у рахунок погашення заборгованості по сплаті аліментів. Вказує на об'єктивні, на його думку, обставини, які перешкоджають йому систематично сплачувати аліменти в повному обсязі. Додатково указує, що органами досудового розслідування безпідставно оголошено йому про підозру в злісному ухиленні від сплати аліментів за рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2015 року, оскільки заборгованість на той момент сукупно не становила суму виплат за 6 місяців відповідних платежів. Звертає увагу на формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції і невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України.

Вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2015 року ОСОБА_1, який раніше не судимий,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік із покладанням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ст. 76 КК України

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

Згідно з рішення Канівською міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2013 року ОСОБА_1зобов'язаний був сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти в розмірі по 1/6 частині, на кожну дитину, від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 серпня 2013 року і до повноліття дітей. Заборгованість по сплаті аліментів за період часу з 09 вересня 2013 року по 01 вересня 2015 року складала 13723 грн. 25 коп.

Згідно з рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2015 року ОСОБА_1 зобов'язаний був сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 лютого 2015 року і до закінчення навчання - 30 червня 2016 року. Заборгованість по сплаті аліментів за період часу з 10 березня 2015 року по 01 вересня 2015 року, складала 2590 грн 80 коп.

ОСОБА_1, будучи дієздатним, офіційно попередженим державною виконавчою службою Канівського міськрайонного управління юстиції про необхідність своєчасної сплати аліментів та про притягнення його до кримінальної відповідальності, знаючи про обов'язок виплачувати аліменти ОСОБА_2, не був працевлаштований на постійній основі, про тимчасові заробітки державну виконавчу службу Канівського міськрайонного управління юстиції не повідомляв, в Канівському міськрайонному центрі зайнятості на обліку не перебував, аліменти в добровільному порядку не сплачував, тобто злісно ухилявся від сплати аліментів, у зв'язку з чим його заборгованість по сплаті аліментів за період часу з 09 вересня 2013 року по 01 вересня 2015 року склала 16340 грн. 05 коп.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Суд при ухваленні вироку, відповідно до вимог ст. 368 КПК України вирішує у тому числі й питання про наявність в діянні кримінального правопорушення та про кримінально-правову кваліфікацію цього діяння.

Статтею 164 КК України передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів). Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.

З матеріалів провадження вбачається, що обвинувальний акт вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України не відповідає, оскільки в ньому органом досудового розслідування не вказано які дії, вчинені ОСОБА_1, свідчили б про його злісне ухилення від сплати аліментів.

При цьому органом досудового розслідування ОСОБА_1 оголошено про підозру в ухиленні від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно та двічі враховано період часу з 10 березня 2015 року по 01 вересня 2015 року та відповідно штучно збільшено розмір його заборгованості по сплаті аліментів.

Одночасно в матеріалах провадження відсутні дані про попередження ОСОБА_1 про кримінальну відповідність за невиконання рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2015 року.

Окрім того, орган досудового розслідування не перевірив наявність у ОСОБА_1 можливості надавати допомогу по утриманні дітей. Суд першої інстанції, постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 не зважив на те, що останній періодично перераховував кошти на утримання дітей, проте в сумах менших ніж нараховано державним виконавцем у зв'язку з відсутністю постійного місця роботи та постійного заробітку.

При цьому матеріалами провадження підтверджено офіційне перерахування ОСОБА_1 у рахунок сплати аліментів 1400 грн, отриманих від нерегулярних, тимчасових прибутків.

Одночасно належним чином не було перевірено твердження ОСОБА_1 про передачу ним потерпілій транспортного засобу в рахунок погашення заборгованості по сплаті аліментів, який остання реалізувала за 34000 грн.

Допущені порушення, які викладені вище, перешкодили місцевому суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1. складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню, а вирок та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 - скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції.

При новому судовому розгляді провадження щодо ОСОБА_1 суду належить повно й всебічно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, дослідити обставини провадження, наявні докази, дати їм належну оцінку і постановити законне та обґрунтоване судове рішення.