від 21 жовтня 2015 року, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Микільського Світловодського району Кіровоградської області, зареєстрованого та жителя вказаного АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу за вироком Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області від 02 жовтня 2015 року за частинами 2 і 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 263 КК,

За вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2016 року ОСОБА_3засуджено за ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в прибуток держави, що становить 510 грн.

За вироком місцевого суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 18 жовтня 2015 року (точного часу не встановлено) на березі річки в с. Микільському Світловодського району Кіровоградської області незаконно придбав набої в кількості 11 штук, з яких 10 шт - спортивно-мисливські патрони кільцевого запалювання, калібру 5,6 мм до спортивної і мисливської нарізної вогнепальної зброї калібру 5,6 мм та 1 - пістолетний патрон центрального бою калібру 7,62 мм, що використовується для стрільби з нарізної зброї, калібру 7,62 мм.

Вказані бойові припаси в органи влади не здав, а переніс до місця свого проживання на АДРЕСА_2 де почав зберігати.

21 жовтня 2015 року в період із 14.30 по 15.05 год. працівники міліції в ході огляду місця проживання ОСОБА_3 виявили та вилучили вищевказані бойові припаси, які останній незаконно придбав, незаконно носив та незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.

Апеляційний суд у результатірозгляду кримінального провадженняза апеляційноюскаргоюпрокурора скасував вирок районного суду в частині призначення покарання і постановив свій вирок, яким призначив

ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань приєднавневідбуту частину покарання за попереднім вироком від 02 жовтня 2015року та остаточно ОСОБА_3 призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. В решті вирок залишив без зміни.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить рішення апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На думку захисника, апеляційний суд незаконно призначив ОСОБА_3 покарання на підставі ст. 71 КК, оскільки на час вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, попередній вирок щодо ОСОБА_3 від 02 жовтня 2015 року не набрав законної сили, а тому з цих же підстав, на думку захисника, апеляційний суд без достатніх на те підстав врахував обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочинів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, кримінально-правової оцінки його дій за ч. 1 ст. 263 КК колегія суддів не перевіряла, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до правил призначення покарання за сукупністю вироків, передбачених ст. 71 КК, в разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) за сукупністю вироків призначається покарання в разі, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вирку, але до набрання ним законної сили.

Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд при призначенні засудженому покарання з реальним його відбуванням вказав, що суд першої інстанції достатньою мірою не врахував ступінь тяжкості вчиненого

ОСОБА_3 злочину, те, що останній був судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, вчинив злочин, маючи не зняту та непогашену в установленому порядку судимість у період іспитового строку повторно вчинив умисне кримінальне правопорушення. Врахував апеляційний суд і фактичні обставини, вік, особу та стан здоров'я ОСОБА_3, а також наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом'якшують покарання та такої, що його обтяжує.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що розмір визначеного апеляційним судом ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Апеляційний суд при призначенні ОСОБА_3 покарання дотримався правил його призначення відповідно до положень, установлених законом України про кримінальну відповідальність.

Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що апеляційний суд незаконно визнав рецидив злочинів обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях закону України про кримінальну відповідальність і матеріалах кримінального провадження.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою зміну або скасування судового рішення, колегія суддів не встановила.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.