розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015160150002792 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості згідно ст. 55 КК України 1960 року, засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь держави 1104 грн 84 коп. витрат на проведення експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він у кінці квітня - на початку травня 2015 року на території присадибної ділянки за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 посадив, виростив та висушив рослини коноплі, з яких в кінці жовтня того ж року незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 6 164,22 г, тобто в особливо великих розмірах, котрий зберігав без мети збуту на горищі будинку до моменту його вилучення 02 листопада 2015 року під час обшуку працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 419 КПК України, апеляційний суд не спростував усіх доводів апеляційної скарги прокурора, зокрема щодо відсутності таких обставин, які пом'якшують покарання засудженого, як стан здоров'я ОСОБА_6, а також перебування на його утриманні матері пенсійного віку. З урахуванням викладеного, було безпідставно застосовано положення ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Посилання прокурора на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є необгрунтованими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Статтею 69 вказаного Кодексу передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, конкретні обставини провадження, особу винного, який позитивно характеризується, має на утриманні непрацездатну мати пенсійного віку, стан його здоров'я, обставини, які пом'якшують покарання, - визнання вини, щире каяття, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин, відсутність обставин, які обтяжують покарання, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, але у розмірі нижчому від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті, за якою останнього визнано винним, та відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Отже, вимог статей 50, 65 КК України дотримано.

Розглянувши за апеляційною скаргою прокурора матеріали провадження й детально їх вивчивши, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність призначеного ОСОБА_6 покарання, а також звернув увагу на докази, які спростовують доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо безпідставного застосування положень ст. 69 КК України (зокрема й ті, на які прокурор посилається у касаційній скарзі).

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Оскільки в касаційній скарзі прокурора не наведено переконливих доводів на обґрунтування явної невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_6, скарга задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - без задоволення.