розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні № 12016140050000845 в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 15 липня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого за злочини проти власності, які не зняті, не погашені у встановленому законом порядку,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Поліщука В. П. без задоволення.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 29.02.2016 року, близько 07.00 год., перебуваючи в інтернет-клубі "Медея" за адресою м. Львів, вул. Дорошенка, 50, шляхом вільного доступу, таємно викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон марки "Lenovo S820" IMEIНОМЕР_1 із двома SIM-картами у чохлі чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 4190 грн.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та правильності кваліфікації його дій, вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості.

Разом з цим, зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін у зв'язку з чим оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості є не обґрунтованими.

На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України доводи прокурора належним чином перевірив, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

А з огляду на положення ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Апеляційний суд, спростовуючи доводи, наведені прокурором в апеляційній скарзі, які є аналогічні доводам касаційної скарги дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням ступеню тяжкості скоєного ОСОБА_1 злочину, наслідків та обставин його вчинення, наявністю обставин, що пом'якшують покарання - повне визнання вини, щире каяття, а також думку потерпілого, який ніяких претензій до засудженого не мав і просив не позбавляти його волі, відсутність обставин, що обтяжують покарання, даних про особу засудженого - раніше судимого, позитивну характеристику за місцем проживання, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, районний суд правильно застосував положення ст. 75 КК України та звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням із покладенням певних обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

З таким висновком апеляційного суду погоджуються і суд касаційної інстанції та вважає, що призначене районним судом засудженому ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65, 66, 75 КК України.

Підстав вважати його явно несправедливим через м'якість колегія суддів не вбачає. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі прокурора.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою, з чим погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судового рішення у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду з мотивів зазначених у касаційній скарзі прокурора, а тому вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1