розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015230240000838 за касаційними скаргами прокурора на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2016 року щодо нього,

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 листопада 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. ГолаПристань Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 серпня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 6 місяців арешту,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскаціє всього майна, яке є власністю засудженого.

Вирішені питання про речові докази та судові витрати у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2016 року цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 26 березня 2015 року приблизно о 10 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, відкрито, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, проник через вхідні двері до житлового будинку АДРЕСА_3, скоїв напад на ОСОБА_3, наніс удари руками й ногами в область обличчя і тулуба потерпілого, а також три удари прикладом мисливської рушниці марки "Іж 27 Е" по лівій руці останнього та шляхом ривка заволодів мисливською рушницею "Іж 27 Е" заводський номер НОМЕР_1, вартістю 7000 грн. Потерпілому ОСОБА_3 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Також відкрито, із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, що виразилось у демонстрації зброї та виказування намірів її застосувати, які були сприйняті потерпілим, як реальні, шляхом ривку з руки ОСОБА_3 заволодів мобільним телефоном марки "Nokia" моделі "6300", вартістю 341,10 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 7341,10 грн.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином доводи прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання. Зазначає, про систематичність злочинної діяльності засудженого та вчинення умисних корисливих злочинів. Вказує, що ОСОБА_2 вину не визнав, на шлях виправлення не став, характеризується негативно, завдану шкоду потерпілому не відшкодував. Наголошує, що потерпілий наполягав на призначенні максимальної міри покарання. Стверджує, що призначене засудженому покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Як убачається зі змісту касаційної скарги засуджений ОСОБА_2 ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, що призвело до неправильної кваліфікації його дій, та як наслідок, суворості призначеного покарання.

В надісланих запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений вказує, що були допущені істоті порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та просить скасувати судові рішення з цих підстав.

Заслухавши доповідь судді; пояснення засудженого та його захисника на підтримку касаційної скарги ОСОБА_2 та заперечення проти задоволення скарги прокурора; думку прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги прокурора і заперечував доводи скарги засудженого; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яка зазначила про відсутність цих порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в суді першої інстанції.

Висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази.

Засуджений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав, однак не заперечував наявність конфлікту у будинку потерпілого між ним та ОСОБА_4, нанесення йому ударів, а також не заперечував факту заволодіння мобільним телефоном та рушницею потерпілого.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що 25 березня 2015 року у вечірній час між ним та обвинуваченим виникла сварка. 26 березня в ранковий час без дозволу ОСОБА_2 зайшов до будинку, став нецензурно висловлюватися, після чого вихопив у нього з рук телефон, наніс удари в різні частин тулуба і голови та вдарив прикладом рушниці. Після заволодіння рушницею, обвинувачений вийшов на вулицю і вистрелив у бік будинку.

Взяв суд до уваги і показання свідка ОСОБА_5, яка підтвердила показання потерпілого ОСОБА_3 та пояснила, що з обвинуваченим знайома візуально, ніяких стосунків з ним не мала. 25 березня ОСОБА_2 в нетверезому виді, без дозволу зайшов до них у будинок і почав бити потерпілого, потім пішов. Приблизно о 8 годині 26 березня їй зателефонували і повідомили, що до них знову приходив ОСОБА_2, побив чоловіка, забрав телефон і рушницю.

Правильно здійснено судом посилання на показання неповнолітнього свідка ОСОБА_6, який допитаний у відповідності до вимог чинного законодавства, та зазначив, що обвинувачений приходив до них додому і бив вітчима, говорив, що вб'є його. ОСОБА_2 забрав телефон потерпілого та рушницю, вийшов на вулицю і вистрелив у бік будинку.

Досліджено судом і процесуальні докази у провадженні, а саме:

- протокол огляду місця події та фототаблицю до нього, відповідно до яких було оглянуто житловий будинку АДРЕСА_3, де виявлено та вилучено одну гільзу з мисливського патрона, хустинку зі слідами бурого кольору, два дерев'яних фрагменти тумбочки з дробом з мисливського патрона, що підтверджує покази потерпілого ОСОБА_4, про місце та обставини вчинення кримінального правопорушення;

- протокол огляду предмета та фототаблицю до нього, з яких убачається, що був оглянутий мобільний телефон марки "Нокіа" моделі "6300" який вилучено в обвинуваченого ОСОБА_2 При його затримані, останній пояснив, що даний телефон належить потерпілому;

- протоколи пред'явлення особи для впізнання з фотознімками, згідно з якими свідку ОСОБА_7 та потерпілому ОСОБА_4 було пред'явлено для впізнання чотири фотографії, з яких вони впізнали ОСОБА_2, як особу, яка напала на потерпілого;

- протокол пред'явлення речей для впізнання, згідно якого серед чотирьох пред'явлених телефонів, потерпілий впізнав свій телефон, який вилучений під час обшуку обвинуваченого ОСОБА_2 при його затримані;

- висновок експерта щодо наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_8

Правильно здійснено судом посилання і на протокол слідчого експерименту та оптичний диск до нього з відеозаписом, з яких убачається, що потерпілий розповідав та показував в присутності понятих в якому місці на нього напав обвинувачений, спосіб і локалізацію ударів, нанесених йому ОСОБА_2 та місце вчинення кримінального правопорушення.

Показання, які давав потерпілий під час слідчого експерименту, узгоджуються з показаннями, які він навів в судовому засіданні та були безпосередньо досліджені судом першої інстанції з іншими доказами у провадженні.

Колегія судді погоджується з висновком суду про те, що конкретна обстановка злочину, вчиненого 26.03.2015 року щодо ОСОБА_4, а саме вторгнення до житла, без згоди власника, застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, що виразилося в нанесенні ударів руками і ногами в область обличчя та тулуба потерпілому, а також трьох ударів прикладом мисливської рушниці, свідчить про наявність в діях обвинуваченого всіх ознак, як суб'єктивної, так і об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, в зв'язку з чим його дії судом першої інстанції як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, а також погрозою застосування такого насильства (розбій), поєднаний з проникненням у житло, кваліфіковані вірно.

У вироку суд проаналізував і дав належну оцінку всім розглянутим в судовому засіданні доказам у їх сукупності. Критичну оцінку окремих доказів суд належним чином вмотивував.

Сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а тому доводи касаційної скарги засудженого про неправильність кваліфікації його дій є безпідставними.

Що стосується покарання, то воно ОСОБА_2 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин, що обтяжують покарання та за відсутності тих, що його пом'якшують.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, призначаючи покарання, урахував, суспільну небезпеку вчинено особливо тяжкого умисного корисливого злочину, дані про особу винного, який негативно характеризується, не працює, у вчиненому не розкаявся.

Правильно визнано судом обставинами, що обтяжують покарання - рецидив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння і обґрунтовано не встановлено таких, що його пом'якшують.

З урахуванням конкретних обставин справи та даних про особу винного, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість його виправлення та перевиховання в умовах ізоляції від суспільства та призначив покарання наближене до максимальної межі, передбаченої санкцією статті обвинувачення.

Таким чином, рішення про призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі належним чином умотивовано, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових правопорушень. Підстав вважати призначене покарання, як невиправдано суворим, так і м'яким, колегія суддів не вбачає.

Не ґрунтуються на матеріалах провадження і доводи прокурора про невідшкодування потерпілому шкоди, оскільки, як убачається з обвинувального акту (том № 2 а. к. п. 4-5) цивільний позов у справі не заявлявся. Також, викрадений мобільний телефон марки "Nokia" моделі "6300" та мисливську рушницю "Іж 27 Е" заводський номер НОМЕР_1 повернуто потерпілому ОСОБА_3

Всі доводи щодо незаконності засудження, недопустимості доказів, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, м'якості призначеного покарання були предметом перевірки апеляційного суду.

Апеляційна інстанція з достатньою повнотою перевірила ці доводи, надала на них вмотивовані відповіді, критичний аналіз окремих доказів належним чином мотивований.

Апеляційнийсуд правильно зазначив, що всі доводи, на які посилається прокурор були враховані судом при призначенні ОСОБА_2 покарання. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовною підставною для зміни чи скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та засудженого - без задоволення.