головуючого Слинька С. С., суддів Колесниченка В. М., Мороза М. А., при секретарі за участю прокурора Асановій Є. С., Поліщука В. В. розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140180000545 від 17 липня 2015 року, за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2016 року щодо ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1) такого, що судимостей не мав.

За вироком Городоцького районного суду Львівської області від 12 лютого 2016 року, ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_6 та постановлено стягнути на його користь з ОСОБА_7 4550 грн у якості витрат на правову допомогу, 5000 грн - моральної шкоди та 156.88 грн - сплаченого судового збору.

Оскаржуваною ухвалою цей вирок районного суду в частині вирішення цивільного позову змінено: зменшено суму відшкодування за постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 3000 грн моральної шкоди.

У частині стягнення витрат на правову допомогу на суму 4550 грн та 186,88 грн сплаченого судового збору постановлено відмовити.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 16 липня 2015 року приблизно о 20.30 год. на території господарства АДРЕСА_2 під час раптово виниклого конфлікту двічі рукою та один раз ногою вдарив ОСОБА_8, завдавши йому легких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним вирішенням, заявленого ним цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів потерпілого про наявність у діях винного, крім складу злочину, передбаченого ст. 125 КК України, ще й злочину, передбаченого ст. 162 КК України, то вони по суті не впливають на законність та обгрунтованність оскаржуваного судового рішення, оскільки відповідно до положень ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Тобто з огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачення висувалося тільки за ст. 125 КК України, суд не мав права обвинувачувати його ще й

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК України, як на тому наполягає потерпілий.

Що стосується доводів потерпілого про необхідність збільшення розміру суми, яка підлягає стягненню з винного на користь потерпілого в якості відшкодування моральної шкоди, а також щодо стягнення витрат на правову допомогу, то вони також є безпідставними.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій у результаті кримінального правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До того ж ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України (1618-15) за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи в результаті яких дій (бездіяльності) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Ураховуючи наведене, керуючись засадами виваженості та розумності суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого та справедливого висновку про необхідність зменшення суми стягнення моральної шкоди до 3000 грн.

Також, виявилось обґрунтованим рішення суду про безпідставне задоволення позовних вимог потерпілого в частині стягнення з винного витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до ст. 370 КК України судове рішення, крім іншого, також має бути обгрунтованим (тобто підтвердженим належними доказами), а оскільки потерпілий не надав належних документів, що підтверджували би здійснення ним витрат на правову допомогу, то, відповідно, його позовні вимоги в цій частині не могли бути задоволені.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження не встановлено.