Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді-доповідача Животова Г.О.,

суддів Шибко Л.В., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

захисника ОСОБА_2 (відеоконференція),

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

розглянув 7 березня 2017 року в м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2016 року.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2015 року засуджено

ОСОБА_3, 1988 р. н., громадянина України, неодноразово судимого, останній раз - 2.11.2015 за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, уродженця та мешканця м. Запоріжжя,

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Згідно вироку ОСОБА_3 в м. Запоріжжі 16.05.2014 о 10:00 проник через відкриту хвіртку на подвір'я будинку АДРЕСА_1 звідки таємно викрав дитячий велосипед ОСОБА_4 "Аіст" вартістю 540 грн, а 11.09.2014 об 11:00 проник через незаперті ворота в гараж ОСОБА_5 на АДРЕСА_2 звідки викрав дві автомобільні акумуляторні батареї та автомобільний компресор вартістю 400,26 грн.

Апеляційний суд Запорізької області 15.02.2016 скасував цей вирок в частині призначення покарання та ухвалив новий, яким визначив ОСОБА_3 остаточне покарання, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду та за епізодом від 16.05.2014 кваліфікувати дії ОСОБА_3 за ч.2 ст. 185 КК, а за епізодом від 16.09.2014 (як зазначено цю дату у вироку місцевого суду у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним) - виправдати його та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, поясненняя захисника, який підтримав свою скаргу, думку прокурора, який просив залишити оскаржене судове рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі, самі по собі можуть бути підставами для скасування вироку місцевого суду не касаційним, а апеляційним судом згідно до вимог статей 409, 410 КПК України.

Твердження захисника про недоведеність вини засудженого за епізодом викрадення чужого майна від 11.09.2014 є безпідставними, оскільки протилежні висновки місцевого суду в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені відповідними доказами.

Такі висновки відповідають показанням ОСОБА_3, який визнав себе винуватим у таємному викраденні як велосипеду з подвір'я будинку АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі, так і автомобільного компресору й іншого майна з гаража, розташованого на АДРЕСА_2 та пояснив, що велосипед викинув неподалік у балці, де його і було виявлено та повернуто потерпілій, а компресор намагався продати на ринку, де він був помічений потерпілим; показанням потерпілої ОСОБА_4 про те, що велосипед вона зберігала на подвір'ї, огородженому парканом заввишки 160-170 см, доступ до якого був можливий лише через металеву хвіртку, і як вона побачила ОСОБА_3, що вибігав з її подвір'я із велисопедом в руках; показанням свідка ОСОБА_6 про те, що в гаражі, який він орендував у ОСОБА_5, зберігалися і його речі, зокрема - автомобільний компресор, який було викрадено у вересні 2014 року; даним, які містяться у письмовій заяві ОСОБА_3 від 12.09.2014 про добровільну видачу працівникам міліції автомобільного компресора; даним протоколу огляду автомобільного компресора від 12.09.2014 та висновку експерта про вартість викраденого.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Апеляційний суд, у відповідності до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, призначив ОСОБА_3 покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого та є справедливим.

Доводи захисника про те, що дії ОСОБА_3 за епізодом викрадення чужого майна від 16.05.2014 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України є безпідставними, оскільки судом встановлено, що крадіжку вчинено з проникненням на огороджене парканом подвір'я.

Крім того, суд обґрунтовано визнав достовірними показання потерпілої про те, що засуджений вибігав з її велосипедом з подвір'я, а не скоїв крадіжку, перехиляючись через паркан.

Те, що вилучений у ОСОБА_3 12.09.2014 автомобільний компресор належить ОСОБА_5 стверджено наведеними у вироку суду першої інстанції доказами, зокрема - показаннями останнього.

Отже, доводи захисника про те, що у кримінальному проваджені не встановлено потерпілого є безпідставними, що обґрунтовано визнав й суд апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів визнає вирок апеляційного суду таким, що відповідає вимогам статей 374, 420 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити постановити законне та обґрунтоване рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Усупереч твердженню захисника в касаційній скарзі, суд першої інстанції визнав доведеним, що другу крадіжку ОСОБА_3 вчинив саме 11.09.2014 і зазначив про це у мотивувавальній частині вироку, але формулюючи обвинувачення, визнане доведеним, допустив описку, вказавши, що цей злочин було скоєно 16.09.2014.

Вказана описка підлягає виправленню у передбаченому ст. 379 КПК України порядку.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, суд

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.