розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130000000248, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 03 серпня 2016 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця с. Кисличувата Томаківського району

Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

раніше не судимого,

якого визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України

за участю прокурора Міщенко Т. М.,

захисника ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_2,

до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернулися засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 із касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. В обґрунтування чого стверджує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також указує на те, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України він не вчиняв, гроші в потерпілого ОСОБА_4 не вимагав, діяв в межах Законів України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) та "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) . Зазначає, що в матеріалах провадження відсутні докази його винуватості, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 його оговорили, суд свій вирок усупереч вимогам ст. 370 КПК України не мотивував, а потерпілий не був належним чином повідомлений про дату розгляду провадження в апеляційному суді.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження, у зв'язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_2, в обґрунтування чого стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушення права на захист. Зазначає, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи обвинувальний вирок, послався на недопустимі докази, не спростував версії захисту щодо невинуватості ОСОБА_2 і безпідставно залишив без задоволення клопотання сторони захисту про допит потерпілого безпосередньо в судовому засіданні, а апеляційний суд дійшов помилкового висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, при цьому не дослідив повторно докази.

За вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 27 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 368 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 1 рік, із конфіскацією Ѕ частини належного йому на праві власності майна.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Так, 04 вересня 2015 року ОСОБА_2, обіймаючи посаду селищного голови Тошківської селищної ради, тобто будучи особою, яка постійно здійснює функції представника місцевого самоврядування, а також займає в органах місцевого самоврядування посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, отже займає відповідальне становище, в ході розмови з ОСОБА_4, який діючи на підставі довіреності від фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 з метою отримання сприяння в зайнятті торгівельною діяльністю на території Тошківської селищної ради Попаснянського району Луганської області та отримання в оренду складських приміщень, повідомив, що може надати в оренду приміщення селищної котельні, площею понад 400 м2. Оглянувши вказане приміщення, ОСОБА_4 висловив намір його орендувати, на що ОСОБА_2 повідомив, що для цього він проведе обумовлену законодавством процедуру по наданню в оренду приміщень, які перебувають на балансі органу місцевого самоврядування та запропонував ОСОБА_4 приїхати до нього 11 вересня 2015 року для написання зави про оренду приміщення.

11 вересня 2015 року ОСОБА_4 знову прибув до Тошківської селищної ради на вул. Леніна, 33 у смт. Тошківка в Попаснянському районі Луганської області, де ОСОБА_2 повідомив йому, що готовий надати в оренду приміщення котельні за умови, що ОСОБА_4 виконає всі необхідні вимоги. На запитання ОСОБА_4 про що йде мова, ОСОБА_2 на аркуші паперу ручкою написав "10 000 $", на що ОСОБА_4 повідомив, що йому треба обміркувати ці умови, а ОСОБА_2 наголосив на необхідності прийняття швидкого рішення.

В цей же день ОСОБА_2 при зустрічі з ОСОБА_4, приховуючи свої дії, показав жестами ОСОБА_4, що останній повинен передати йому завдаток у розмірі 5 000 гривен, не озвучуючи це в голос.

16 вересня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів з добровільною заявою щодо незаконних дій ОСОБА_2

В подальшому ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 про те, що 28 вересня 2015 року відбулося засідання комісії Тошківської селищної ради, на якому прийнято позитивне рішення щодо надання в оренду приміщення, а 06 жовтня 2015 року - після документального проведення усіх обумовлених законом процедур щодо передачі в оренду приміщення, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 про можливість укладення з останнім договору оренди.

Приблизно о 16 год. 06 жовтня 2015 року, перебуваючи у своєму службовому кабінеті у буд. № 33 на вул. Леніна у смт. Тошківка у Попаснянському районі Луганської області, після підписання договору оренди приміщення котельні № 2 у смт. Тошківка, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 у якості неправомірної вигоди заздалегідь обумовлені грошові кошти у розмірі 200 000 грн., які взяв до своїх рук, завернув у газету та поклав до шухляди робочого стола.

Після того, як ОСОБА_4 вийшов із кабінету, ОСОБА_2 виніс зазначені грошові кошти до приймальні селищної ради, де нікого з працівників не було, та сховав їх на шафі за вазами для квітів.

В подальшому злочинні дії ОСОБА_2 були припинені працівниками міліції, а 200 000 грн. вилучені.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подані касаційні скарги, думку прокурора, котрий заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

З урахуванням наведеного доводи засудженого та його захисника, які фактично стосуються невідповідності висновків суду обставинам провадження, неповноти судового розгляду перегляду у касаційному порядку не підлягають. Отже, касаційний суд при касаційному розгляді виходить із обставин провадження встановлених судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та кваліфікацію його дій за даними нормами кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у вироку місцевого суду відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви.

Так в основу обвинувального вироку місцевого суду, обґрунтовано покладено показання потерпілого ОСОБА_4, допитаного в порядку ст. 225 КПК України, відповідно до якого останній детально розповів про обставини передачі ним хабара ОСОБА_2 При цьому, судом враховано, що згідно рапорта старшого оперуповноваженого з ОВС УЗ в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 04 січня 2016 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 виїхав на постійне місце проживання до м. Луганська, що є територією підконтрольною незаконним військовим формуванням, а тому його не можливо допитати безпосередньо в судовому засіданні.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинів підтверджується також даними, встановленими із аналізу сукупності зібраних у ході досудового розслідування письмових доказів, зокрема, даними заяви ОСОБА_4 до правоохоронних органів, у якій він указав про корупційні дії щодо нього зі сторони Тошківської селищної ради - ОСОБА_2; протоколу освідування обвинуваченого ОСОБА_2 від 06 жовтня 2015 року, відповідно до якого у присутності понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з використанням відеозйомки та УФ-лампи, під час якого проведено змиви з обох долонь та рук обвинуваченого, перед цим долоні та руки були просвічені в УФ-променях, внаслідок чого виявлено на долонях нечіткі сліди речовини, яка мала жовте свічіння; протоколу виготовлення та імітаційних засобів від 05 жовтня 2015 року, протоколу огляду та вручення грошових коштів; протоколу місця події, висновку технічної експертизи документів, висновку експертизи спеціальних хімічних речовин, протоколів проведення негласних слідчих дій.

У судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлено будь-яких даних щоб указували на недостовірність показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Не зазначено таких підстав і в поданих касаційних скаргах.

За встановлених судом фактичних обставин провадження дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України кваліфіковані правильно, а отже доводи касаційних скарг в цій частині не знайшли свого підтвердження і є необґрунтованими.

Апеляційний суд, ретельно перевіривши матеріали провадження щодо ОСОБА_2, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів апеляційних скарг ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, у тому числі й тих, які аналогічні доводам їх касаційних скарг, зокрема, щодо невинуватості засудженого, порушень, допущених органами досудового розслідування, на спростування доводів апеляційних скарг навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, які ґрунтуються на матеріалах провадження.

Висновки апеляційного суду про залишення апеляційних скарг ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 без задоволення, всупереч їхнім доводам касаційних скарг належним чином мотивовано, а ухвала суду є достатньо обґрунтованою відповідно до вимог ст. 419 КПК України, з зазначеними у ній висновками погоджується і колегія суддів.

Спростовується матеріалами провадження і твердження засудженого щодо неповідомлення потерпілого про дату розгляду провадження щодо ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції. Так, в матеріалах провадження міститься повідомлення, направлене потерпілому, за останньою відомою адресою на території підконтрольній Україні, про дату розгляду провадження у суді апеляційної інстанції на 03 серпня 2016 року.

Покарання призначене ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України з урахуванням статей 50, 65 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

З огляду на зазначене, підстав для задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України,

Вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 03 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 - без задоволення.