Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Орлянської В.І. та Суржка А.В.,

за участю секретаря Бражника М.В.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12015060000000250 за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 23 вересня 2016 року,

за участю:

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

прокурора Парусова А.М.,

представника

потерпілої ОСОБА_3,

вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 9 червня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Галич Костромської області, Російська Федерація, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,

засуджено за частиною 3статті 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном на 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2-4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 1 грудня 2015 року о 13 годині 00 хвилин, керував технічно несправним легковим автомобілем "DAEWOO Lanos", д.н.з. НОМЕР_1, який належить йому згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2, яким перевозив пасажирів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рухаючись по автодорозі майдан Копищанський - Котлярівка в с. Кашперівка Коростишівського району Житомирської області, в районі перехрестя з вул. Польова, у напрямку смт. Черняхів, ОСОБА_1, в порушення вимог пунктів 2.3.б), 10.1, 11.3, 12.1, 31.4.5.г) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (1306-2001-п) , достовірно знаючи про те, що на задньому правому колесі автомобіля на стальному штампованому диску встановлена шина, яка має різний тип і малюнок, що заборонено, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час руху не обрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, що позбавило можливості постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись по дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, змінивши напрямок руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу, де скоїв зіткнення з автомобілем "КАМАЗ 55102", д.н.з. НОМЕР_3, яким у зустрічному напрямку керував водій ОСОБА_6

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "DAEWOO Lanos", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_4 отримала тупу, сполучену травму голови та тулуба від чого настала смерть, ОСОБА_5 - тупу, сполучену травму голови та тулуба, від чого настала смерть.

Переглядаючи вказаний вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції 23 вересня 2016 року ухвалив новий вирок, яким вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 9 червня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано.

ОСОБА_1 за частиною 3 статті 286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 3 роки. Ухвалено строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання. Також ухвалено про виключення з вироку суду першої інстанції посилання на зарахування ОСОБА_1 в строк призначеного покарання строк застосованого запобіжного заходу у виді домашнього арешту у період часу з 28 січня 2016 року по 13 травня 2016 року. В решті вирок суду залишено буз зміни.

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про зміну вироку суду апеляційної інстанції шляхом призначення покарання із застосуванням статей 75, 76 КК України. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.

Свої вимоги захисник обґрунтовує безпідставністю скасування вироку суду першої інстанції щодо звільнення її підзахисного від відбування покарання з випробуванням.

У запереченнях потерпіла ОСОБА_7 просить вирок апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, доводи прокурора та представника потерпілої, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України, та кваліфікація його дій в касаційній скарзі захисником не оспорюються та не заперечуються.

Натомість, доводи захисника щодо форми відбування засудженим покарання колегія суддів вважає неспроможними.

Відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, суд першої інстанції, визначаючи засудженому розмір покарання, враховував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за попереднім та останнім за часом місцем роботи, одружений, є таким, що судимості не мав, не перебуває на диспансерних наркологічному та психіатричному обліках, за місцем проживання характеризується позитивно, дані щодо стану здоров'я батька засудженого, а також пом'якшуючі покарання обставини, до яких віднесено щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим, та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Вказані обставини також надали суду першої інстанції підстави вважати, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Апеляційний же суд, додатково зваживши на обставини, які впливають на призначене покарання та форму його відбування, з висновком суду першої інстанції щодо можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства не погодився та вважав, що для досягнення мети перевиховання та виправлення засудженого необхідно призначити реальне покарання з позбавленням спеціального права.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість наслідків, що настали, їх непоправність та позицію потерпілої ОСОБА_7, у тому числі на спростування доводів касаційної скарги захисника засудженого, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанцій щодо форми відбування засудженим покарання правильним, у зв'язку з чим необхідно ствердити про виваженість, справедливість та відповідність призначеного засудженому покарання в умовах ізоляції від суспільства, а відтак і вимогам статті 65 КК України.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи захисника не спростовують справедливість визначеної засудженому форми відбування покарання з врахуванням та дослідженням сукупності обставин, визначених у статті 65 КК України.

Водночас, посилання захисника на позицію прокурора під час апеляційного розгляду щодо порушеного питання про застосування статті 69 КК України не відповідають матеріалам кримінального провадження та вимогам і доводам його апеляційної скарги.

За таких обставин, вирок суду апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а відтак касаційна скарга захисника засудженого не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Житомирської області від 23 вересня 2016 рокущодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.