Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Лагнюка М.М., Суржка А.В.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю прокурора Цигана Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040580000696, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Ніколаєвка, Михайлівського району, Алтайського краю, Росія, громадянина України,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, з 2009 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатора,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь при розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2016 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням певних обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2016 року вирок місцевого судущодо ОСОБА_1 в частині кваліфікації дій засудженого скасовано. Постановлено кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у приміщення та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на те, що ОСОБА_1 вчинив крадіжку майна за попередньою змовою з ОСОБА_2, зазначивши, що ОСОБА_1 вчинив злочин за попередньою змовою з особою, у кримінальному переслідувані щодо якої відмовлено, у зв'язку з її смертю. В решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати рішення апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, вважаючи його необґрунтованим та немотивованим. Вважає, що матеріали кримінального провадження слід направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому зазначає про неповне викладення апеляційним судом в мотивувальній частині обвинувачення щодо ОСОБА_1, де на думку прокурора не вказано такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення до житла. В обґрунтування доводів поданої касаційної скарги прокурор зазначає, що апеляційний суд не зазначив формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 15 грудня 2015 року близько 18:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення на свою користь, діючи умисно проник на територію домоволодіння громадянки ОСОБА_3,розташованого по АДРЕСА_2, де з вхідних дверей житлового будинку руками вийняв металевий пробоєць, який тримав навісний замок, проник в середину будинку, звідки таємно викрав майно потерпілої, спричинивши їй матеріальну шкоду на загальну суму 1245,00 гривень.

Крім того, він же, 22 грудня 2015 року близько 18:00 год., діючи повторно, за попередньою змовою з особою кримінальне провадження щодо якої закрито у зв'язку з її смертю, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та, маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення на свою користь, діючи умисно, проникли на огороджену територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2, яке на праві власності належить ОСОБА_3, та скориставшись відсутністю сторонніх осіб, ОСОБА_1, шляхом видавлювання скла у вікні, проник до приміщення гаражу, звідки викрали майно потерпілої, спричинивши їй матеріальну шкоду на загальну суму 707,00 гривень.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Цигана Ю.В., який підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задоволеьнити, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, перелік яких наведено у ст. 412 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зі ст. 370 КПК України вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 374, 420 цього Кодексу.

За приписами норм процесуального права та загальних засад кримінального провадження вирок повинен містити не тільки формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, але й безпосередньо досліджені під час судового розгляду докази на підтвердження встановлених обставин.

У відповідності до роз'яснень, що містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) вирок апеляційного суду має відповідати тим же вимогам, що і вирок місцевого суду. Крім того, у ньому необхідно викласти зміст вироку суду першої інстанції та суть апеляції, а в разі проведення судового слідства навести пояснення осіб, які брали участь у засіданні; аналіз досліджених доказів; аргументи на підтвердження викладених в апеляціях доводів; оцінку правильності рішень, прийнятих судом першої інстанції; формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним (якщо його обсяг було збільшено); обґрунтування кваліфікації дій засудженого та міри призначеного покарання.

Зазначеним нормам кримінального процесуального закону та роз'ясненням вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не відповідає.

Апеляційним судом у своєму вироку від 1 червня 2016 року викладено тільки формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні 15 грудня 2015 року крадіжки майна ОСОБА_3 з проникненням у житловий будинок АДРЕСА_2, яке було визнано доведеним у суді першої інстанції та формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні 22 грудня 2015 року повторно, за попередньою змовою групою осіб крадіжки майна ОСОБА_3 з проникненням у приміщення гаражу, розташованого на огородженій території зазначеного домоволодіння, яке прокурор вважав встановленим в ході досудового розслідування. Разом з тим, кваліфікацію дій ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції було змінено (додано окремі ознаки крадіжки - вчиненої повторно та за попередньою змовою групою осіб). При цьому у вироку апеляційного суду взагалі не зазначено формулювання обвинувачення, визнаного доведеним судом апеляційної інстанції, за яке визнано ОСОБА_1 винуватим та засуджено, як це передбачено п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.

За правилами статей 404, 407, 420 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги, і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов'язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення, з урахуванням ст. 409 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження та змісту вироку вбачається, що апеляційний суд, задовольняючи апеляцію прокурора і постановляючи свій вирок одночасно і скасував вирок суду першої інстанції частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 і змінив вирок районного суду, що дає колегії суддів підстави зробити висновок про те, що апеляційна інстанція не повною мірою дотрималася вищезазначених вимог процесуального закону.

Також, в апеляційній скарзі прокурор просив зазначити у правовій кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, крім інших ознак, які не зазначив суд першої інстанції, доведену ознаку проникнення до житла. Але, у резолютивній частині вироку апеляційного суду цю ознаку серед інших не було зазначено, а рішення по суті цієї вимоги апеляційної скарги не прийнято.

Наведене свідчить про істотне порушення кримінального процесуального закону, що перешкодило апеляційному суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 420, ст. 374 КПК України, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного перегляду слід повно та всебічно перевірити доводи поданої на вирок апеляції, врахувати інші доводи касаційної скарги прокурора, і в залежності від встановленого, постановити законне рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь при розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.