Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Зубара В.В., Романець Л.А.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015200090000857, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

за касаційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Апеляційного суду Сумської області від 29 вересня 2016 року,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання не взяв до уваги усіх пом'якшуючих обставин та належним чином не мотивував свого рішення, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст.ст. 50, 65- 67 КК України, а судове рішення - ст.ст. 370, 420 КПК України.

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано призначив засудженим покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та їх особам, у достатній мірі не врахував усіх обставин вчинення злочину та відношення засуджених до своїх дій.

Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 02 червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими за ч. 2 ст. 296 КК України та призначено їм за цим законом покарання:

- ОСОБА_1 - у виді обмеження волі строком на 1 рік; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

- ОСОБА_2 - у виді обмеження волі строком на 1 рік; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Сумської області від 29 вересня 2016 року вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання скасовано, ухвалено новий, яким визначено вважати засудженими:

- ОСОБА_1 до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- ОСОБА_2 до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

В решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 близько 01.00 год. 20 листопада 2015 року перебували в кафе "Мікс-клуб", що знаходиться на вул. Леніна, 17-а у м. Лебедин Сумської області. В цей же час в зазначеному клубі перебували ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В подальшому, під час спілкування ОСОБА_4 зі ОСОБА_1, останній, діючи умисно, із хуліганських спонукань, наніс декілька ударів рукою та декілька ударів ногою в обличчя ОСОБА_4 В цей час ОСОБА_2, діючи умисно, із хуліганських спонукань, знаходячись поряд із ОСОБА_5, безпричинно наніс останньому удар рукою в обличчя, внаслідок якого потерпілий впав на підлогу, а потім почав наносити численні удари ногами по голові та по тулубу. Після цього, ОСОБА_2, продовжуючи свої хуліганські дії, підійшов до ОСОБА_4 та декілька разів ударив його рукою в обличчя.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заподіяно легких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги захисника та на підтримання скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 296 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Щодо доводів захисника та прокурора, наведених у касаційних скаргах, про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, то вони не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на певний строк, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність пом'якшуючих покарання обставин - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, а також дані про особи засуджених, зокрема те, що до кримінальної відповідальності вони притягуються вперше.

З урахуванням наведеного колегія суддів уважає призначене засудженим покарання справедливим, підстав для скасування судових рішень через суворість чи м'якість призначеного покарання не вбачає.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги захисника ОСОБА_3 та прокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Сумської області від 29 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.